Геохімічне середовище і геохімія живих організмів (частина 2)
Геохімічна енергія живих організмів проявляється передусім у великих швидкостях поширення життя (розмноження), яке полягає в регулюванні розмноження організмів у геометричній прогресії в умовах достатку геохімічної енергії:
Формула
де Nt – приріст за одиницю часу t; ? – ступінь геометричної прогресії.
Припустимо, що в ідеальному середовищі, де всі фактори є оптимальними, жива речовина якогось виду могла б зайняти всю поверхню Землі і заселити простір площею 5,10100933 ·108 км кв. Якби це відбувалося протягом одного року, то щодня приріст захопленої поверхні становив би
Формула
Якщо максимальна кількість особин одного виду становить Nmax, то швидкість поширення життя
Формула
Геохімічна дія живих організмів, виражена показником v, становить, наприклад, для бактерій 33100 см/с (наближається до швидкості звуку в атмосфері). Швидкість передачі геохімічної енергії у великих організмів, які розмножуються дуже повільно, наприклад, слонів, не перевищує 0,1 м/с; інфузорія за місяць може дати потомство, що виражається цифрою з 44 нулями. Ця маса у мільйони разів перевищувала б масу Сонця.
В.І.Вернадський наводить приклад різної швидкості розмноження бактерії холери і слона. Якщо для покриття суцільною плівкою поверхні планети бактерією холери потрібно 30 год, то для слона – 3000-3500 років. Геохімічна дія як однієї, так і іншої морфологічної форми однакова, але час для крупних організмів необхідний незрівнянно довший. Величину геохімічної продуктивності можна визначити, вирахувавши кінетичну енергію організмів:
Формула
де Р – маса живих організмів; К – показник щільності живих організмів на даній території.
Геохімічна кінетична енергія живих організмів найкращим чином віддзеркалює роботу організмів у біотопі. їхня конкретна хімічна продуктивність є показником геохімічної функції живої речовини. Спеціальний вплив живої матерії на хімічні властивості земної кори і міграцію хімічних елементів у межах біосфери В.І.Вернадський називав геохімічною функцією живих організмів.
Зупинимося на надзвичайно важливій функції живої речовини – концентраційній. Концентрована речовина використовується для побудови м'якого тіла і скелета, а також для відведення її в екскременти. Існує два шляхи концентрації речовини: а) у вигляді іонів зі справжніх розчинів (характерно для більшості морських безхребетних); б) засобами седиментації речовини із колоїдних розчинів фільтруючими організмами.
Сьогодні відомі численні факти концентрації живими організмами елементів зі сильно розбавлених розчинів, зокрема, вуглекислих солей кальцію, магнію і стронцію, кремнезему, фосфату, йоду, фтору, та інших компонентів. Фізіологічні особливості рослин, зокрема водоростей, дають їм змогу концентрувати лише ті елементи, вміст яких у середовищі не менше 10 мг/л. Тому тваринним організмам, яким не доводиться концентрувати елементи зі середовища легше, оскільки вони одержують їх у готовому вигляді від автотрофів.
◄ Геохімічне середовище і геохімія живих організмів (частина 1)
Зміст підручника "Кучерявий В.П. Екологія"
Геохімічне середовище і геохімія живих організмів (частина 3) ►