Закон необхідної різноманітності. Закон розвитку та існування біосистем за рахунок оточення. Закон зниження енергетичної ефективності природокористування

7. А те, що уникнути лиха без істотної зміни методів і масштабів господарської діяльності людству не вдасться, стверджує наступний закон синекології:
Потоки речовин, енергії, інформації та сукупність якостей окремих природних систем в їх чітко побудованій ієрархії в біосфері взаємопов'язані так тісно, що неможливо істотно змінити бодай один елемент без переведення їх сукупності в новий стан.
Не один, не два, а вже тисячі разів люди переконувалися, що "природа знає краще", але їх куций розум під тиском егоїстичних мрій і намірів "поліпшити довкілля", зробити його "продуктивнішим" неспроможний передбачити всієї сили-силенної наслідків чергового "блискучого проекту з глибоким науковим обгрунтуванням".
Окремі приклади такого "удосконалення" наводилися під час нашого короткого огляду історії взаємовідносин людини і довкілля. Кожна освічена людина в Україні може перелічити сусідські і наші нещастя: майже повне зникнення Аральського моря в Центральній Азії, порушення хиткої рівноваги заток Кара-Богаз-Гол на Каспії та Сиваш в Азовському морі, отруєння пестицидами землі й висихання козацьких джерел і колодязів, безліч менших нещасть і порушень довкілля.
Чи продовжиться цей сумний реєстр?
Напевне, бо збільшення населення і бажання жити "по-старому і по-людськи " (білий мерседес + яхта + кількаповерховий котедж: + багатомільйонний рахунок у банку) змушуватиме й надалі спалювати ліси й закладати на їхньому місці ниви, будувати нові й нові міста, заводи, дороги. Розбрат і роз'єднаність можуть не дати змоги об'єднати зусилля і порятуватися спільно.

8, 9, 10. Хоч закони синекології і біосфери й мають особливе значення для всієї книги, та автори змушені обмежитися викладеним і навести на завершення формулювання лише трьох законів синекології (висновки з них зробіть самостійно).
• Закон необхідної різноманітності стверджує, що жодну ефективну і стійку біосистему неможливо побудувати з тотожних елементів. Різноманітність і взаємодоповнення є ультимативною вимогою!
• Закон розвитку та існування біосистем за рахунок оточення стисло формулює тезу про те, що використання енергетичних, матеріальних та інформаційних ресурсів близького і віддаленого довкілля є необхідною умовою тривкого існування не лише штучних, а й природних біосистем усіх розмірів (тут варто пригадати афористичні формулювання "екозаконів" Коммонера). Цей закон пояснює нереальність створення абсолютно безвідходних виробництв.
Але він аж ніяк не забороняє використовувати високі технології для перетворення природних процесів у технологічні засоби! Хліб (зерно) зростає на полях "природно", а чому б не вирощувати (звичайно – в особливих умовах) і небіологічні продукти, матеріали і навіть вироби? Закони природи цього не забороняють...
• Закон зниження енергетичної ефективності природокористування свідчить, що попри всю винахідливість людини (застосування селекції, генної інженерії тощо) з плином часу на шляху у "світле майбутнє" і поглибленням інтенсифікації сільського господарства на одиницю продукованої їжі доводиться витрачати дедалі більшу кількість енергії. Як зазначалося, допустиму межу вже перейдено і шкідливі наслідки наростають щороку.
Це твердження ось уже років з тридцять переходить з одного підручника екології в інший. Воно правильне – але лише в межах знань і наук аграрного та індустріального суспільства. Воно незастосовне до високих технологій і нанонаук. На їх основі люди таки навчаться отримувати "аграрну продукцію " без аграрного господарства!
Легкий і надійний вихід пропонують фантасти: розрубати всі вузли і перебороти всі заборони можна заразом, якщо змінити людину так, що вона стане і продуцентом, і консументом першого рівня.
Однак, на думку авторів, цей синьо-зелений витвір, напевне, не буде людиною!