Пестициди – від pestis, що означає чума

8.4. Пестициди – від pestis, що означає "чума"

Пестицидами називають велику групу речовин переважно штучного походження, які використовують для знищення або великого пригнічення небажаних для людини видів рослин або живих істот.

Пестициди – узагальнюючий термін, тому дуже поширені назви вужчих груп:
• інсектициди – створені для знищення шкідливих комах;
• гербіциди – використовують для пригнічення бур'янів на полях культурних рослин;
• нематоциди – застосовують проти черв'яків із цієї групи;
• фунгіциди – антигрибкові речовини.

Серед перших пестицидів був синтезований у 1939 р. швейцарцем П. Мюллером і згадуваний раніше ДДТ. Успішне застосування цієї речовини наприкінці Другої світової війни і після неї у боротьбі з епідеміями, збудників яких переносили комахи, спричинило масове виробництво та значне її поширення. Усвідомлення небезпеки накопичення першого покоління надстійких пестицидів у грунті й воді змусило хіміків шукати нові речовини. Завдання полягало у підвищенні їх токсичності для шкідливих видів (це давало змогу знизити масу речовин, які вносили на поля) і зменшенні часу знешкодження у грунті. Кількість синтезованих штучних біоотрут швидко збільшувалася, вони ставали дедалі токсичнішими. З'явилися гербіциди такої активності, що внесення всього 60 г/га грунту було вже достатньо для повного винищення на ньому рослин небажаного виду.
На ринках Західної Європи пропонуються сотні таких сполук, а в Сполучених Штатах Америки – понад тисячу. Кілька Нобелівських премій з хімії були призначені саме за відкриття нових шляхів у синтезі пестицидів. Значному поширенню сприяла та безсумнівна на початку їх використання обставина, що вони виявилися економічно вигідними. У зарубіжних підручниках з екології не приховується, що спочатку зиск від підвищення врожаю від трьох до 30 разів перевищував витрати на застосування сучасних пестицидів.
Одночасно фахівці, які звикли враховувати не лише негайні, а й віддалені в часі наслідки, із самого початку не погодилися з головною тезою прихильників пестицидів про те, що останні діють лише на шкідника, а вторинні ефекти від їх використання практично незначні.
Екологи тривалий час накопичували свідчення, що з плином часу "вторинні ефекти" обов'язково стануть набагато суттєвішими, ніж тимчасова перемога навіть над дуже неприємним шкідником. їх теза зводилася до того, що всі запропоновані до цього часу хімічні засоби мають широкий спектр дії, впливаючи не тільки на шкідника, а й на всю біосферу і на всі види живого.

Екологи встановили такі особливості сучасних хімічних засобів захисту рослин:
1. Окрім знищення шкідливих комах чи рослин хімічні засоби обов'язково шкодять їх природним ворогам чи багатьом іншим нешкідливим видам.
2. Рівень токсичності цих субстанцій для теплокровних і людини відмінний від нуля, а часто навіть дуже високий.
3. Метою винищення через застосування пестицидів є менше ніж 0,2% усіх видів біосфери, натомість шкідливий ефект від них поширюється на всі 100% видів, а також на людину.
4. Вони нерозбірливі й вражають відразу всю популяцію певного виду, тоді як шкідливою часто є лише її частина.
5. Дія пестицидів часто не залежить від кількості популяції, а користувачі вважають, що "сипати" треба тим більше, чим вища чисельність шкідників. Причиною цього є запізніле використання захисних засобів, адже їх доцільніше вживати до початку масового розмноження шкідливих видів.
6. Дози пестицидів, як правило, перевищують у кілька разів не тільки селяни у малорозвинених країнах, а й там, де їх уперше винайшли та випробували. Причиною є та обставина, що певний "запас міцності" (або ефективності) закладають у рекомендації з дозування вже виробники отрути. Можна зрозуміти й психологічні мотиви селянина, який "для гарантії" перемоги над ненависним ворогом свого дорогоцінного врожаю (картоплі, капусти, буряків тощо) ще вп'ятеро збільшує рекомендовану дозу. Ситуація стає взагалі неконтрольованою, коли "засіб" є, а інструкції чи немає, чи вона класичного "нашого" типу "3-4 ложки на відро", без уточнення, про яку саме "ложку" і якої місткості "відро" йдеться.
7. Площі, на яких використовують пестициди, дуже великі. Тільки в Європі вони сягають сотні мільйонів гектарів, тому загальна кількість внесених у грунт отруйних речовин та їх різноманітність виявляються надто великими, щоб нехтувати "вторинні ефекти" їх дії.
8. Чимало пестицидів мають дуже тривалий час напіврозпаду у воді й грунті (12 років у ДДТ, до 20 – у деяких інших). Можливо, що у підземних горизонтах він ще довший через незначний вплив біологічних процесів.
9. Ефективність внесення пестицидів традиційними способами (розпилення з літаків чи наземних машин) дуже низька, більша частина або випаровується, або змивається водою. Наслідком є те, що у багатьох випадках чимало пестицидів потрапляє у грунти "трошки не там". Наприклад, пестициди японського походження опиняються аж у тундрах Аляски і Канади, "марокканські" – на полях з протилежного боку Атлантичного океану.

Отже, пестицидне забруднення грунтів і води стало загальним. Однак і концентрації, і шкідливі наслідки найбільші якраз там, де найвища густота населення. Найбільше забруднені пестицидами найкращі землі.