Основні терміни в радіоекології. Латентний (прихований) період - Променева хвороба
Латентний (прихований) період – можливість виявлення дії опромінення на екосистеми чи людину через певний час, іноді навіть через десятки років.
Ліміт дози – основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення екосистем чи населення від техногенних джерел іонізуючого випромінювання.
Медичне опромінення – опромінення людини (пацієнтів) унаслідок медичних рентгенологічних обстежень чи лікування.
Мінімальна абсолютна смертельна доза (МАСД) – величина, яка характеризує граничні можливості захисних механізмів організму людини протистояти пошкодженню, що завдає радіація. На сьогодні вона дорівнює 600 рад.
Моніторинг радіоекологічний – система визначення вмісту радіонуклідів у компонентах природного середовища, доз опромінення населення та їхнє прогнозування з метою здобуття достовірної інформації про радіаційну ситуацію певного регіону чи країни. Потрібний для прийняття рішень щодо необхідності оптимізаційного втручання та визначення його форми, масштабу та тривалості.
Надходження інгаляційне – проникнення радіоактивних речовин через дихальну систему, систему травлення та шкіру людини.
Надходження пероральне – проникнення радіоактивних речовин у систему травлення через ротову порожнину людини.
Напівлетальна доза – отримана населенням доза, внаслідок чого протягом 30 діб гине 50% людей, які зазнали однократного опромінення, що становить 300-500 рад.
Нейтронне випромінювання – це випромінювання частинок з різною енергією. Воно в діапазоні природної радіоактивності не відоме, оскільки нейтрони уловлюються атомними ядрами, що потім як радіонукліди через розпад ядра вступають у реакцію (нейтрон – фотон (γ-квант) – ланцюжкова реакція). Вільні нейтрони з періодом напіврозпаду від 1 с до кількох хвилин нестабільні. За швидкістю розрізняють повільні нейтрони (10 еВ), середньої швидкості (10-105 еВ) та швидкі нейтрони (від 0,1 МеВ). Швидкі нейтрони виникають під час розщеплення ядер.
Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) – основний державний документ, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних принципів, критеріїв і правил з метою забезпечення встановлених рівнів забруднення довкілля та опромінення населення в Україні.
Опромінення – вплив на людину чи біоту іонізуючого випромінювання від джерел, що знаходяться поза організмом (зовнішнє опромінення) або від джерел, які містяться всередині організму (внутрішнє опромінення).
Період напіввиведення – час, протягом якого активність радіонуклідів в організмі людини або певній його частині зменшується удвічі в результаті дії екологічних процесів та шляхом радіоактивного розпаду радіонукліда.
Період напіврозпаду – характеристика процесу радіоактивного розпаду, що відповідає часу, протягом якого кількість ядер певного радіонукліду унаслідок спонтанних ядерних перетворень зменшується удвічі.
Питома радіоактивність – показник радіаційної безпеки будь-якого матеріалу під час здійснення радіоекологічного контролю, використовується як основний критерій радіаційної забрудненості продуктів харчування, питної води, ґрунту, будівельних матеріалів, сировини і продукції промислових підприємств. Виділяють масову та об'ємну питомі радіоактивності.
Питома радіоактивність масова – величина, яка визначається як відношення кількості розпадів за секунду до одиниці маси (кг) радіоактивної речовини. Одиниця вимірювання – Бк/кг (Кі/кг).
Питома радіоактивність об'ємна – величина, яка визначається як відношення кількості розпадів за секунду до одиниці об'єму радіоактивної речовини. Одиниця вимірювання – Бк/л або Бк/м3 (Кі/л або Кі/м3).
Поводження з радіоактивними відходами – всі види практичної діяльності (у тому числі діяльність, пов'язану із виведенням радіаційно-ядерного об'єкта з експлуатації), що стосуються видобутку, збагачення, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів.
Потужність дози – величина, що дорівнює дозі радіації, яка отримана будь-якою речовиною за одиницю часу.
Практична діяльність – процес поводження зі штучними джерелами іонізуючого випромінювання, спрямований на досягнення матеріальної або іншої вигоди, що призводить або може призвести до передбаченого та контрольованого збільшення дози опромінення.
Природна радіація – опромінення, що створюється космічними променями та земними радіонуклідами за винятком техногенно-підсилених джерел природного походження.
Природний радіаційний фон – іонізуюче випромінювання, яке складається з космогенних радіонуклідів та природно розподілених радіоактивних речовин (на земній поверхні, в атмосферному повітрі, продуктах харчування, воді тощо).
Природні радіоекологічні аномалії – території з підвищеною концентрацією природної радіації у довкіллі. В Україні природні аномалії (уранові, радонові, торієві) Українського кристалічного щита.
Пролонговане опромінення – радіоактивне опромінення екосистеми чи людини, коли дозу отримують за час, який значно перевищує тривалість гострого опромінення. Під час пролонгованого опромінення стан екосистеми та людини може істотно змінюватися.
Променева хвороба – загальне захворювання зі специфічними симптомами, яке розвивається унаслідок променевого ураження радіацією.
◄ Основні терміни в радіоекології. Електромагнітне випромінювання - Критична група
Зміст підручника "Іванов Є.А. Радіоекологічні дослідження "
Основні терміни в радіоекології. Радіаційна безпека - Радіобіологічний ефект ►