Економіка Португалії. Лісабон - столиця Португалії. Міста Порту і Коїмбра

Португалія

До другої світової війни економіка Португалії базувалася на сільському господарстві і рибальстві. Зараз частка зайнятих у промисловості становить 34%, у сільському господарстві – 18, у третинній сфері – 48%.
Промисловість. Традиційна і найбільша галузь обробної промисловості – текстильна (головним чином бавовняна). Розвинені харчова (м'ясна, виноробна, консервна) і паперова галузі. Серед нових – невеликі металообробні та електротехнічні підприємства. Текстильні і швейні вироби – головний експортний товар Португалії.
Сільське господарство і досі в значній мірі є малопродуктивним. Для внутрішніх потреб вирощують зернові (пшеницю, кукурудзу, рис), овочі і фрукти, розводять велику рогату худобу, свиней, овець і птицю. Експортне значення мають виноград і оливки. Як виробник та експортер вина, оливкової олії і оливок Португалія посідає одне з провідних місць у світі. Найвідомішими португальськими винами є портвейн (від назви міста Порту, через яке вино з виноградників долини річки Дору (Дуеро) відправляли за кордон) і мадера (від назви острова Мадейра з його знаменитими сортами винограду). Експортують також продукти лісового господарства і рибальства: корок – кору коркового дуба і рибні консерви, особливо сардини.
Прибутковою справою для Португалії є іноземний туризм.
Країна залежить від імпорту зерна, нафтопродуктів, металів, хімікатів, бавовни і транспортних засобів. Серед її зовнішньоекономічних партнерів – країни Західної Європи, в першу чергу Німеччина.
Транспорт. Залізниці й шосе зв'язують Португалію з Іспанією та іншими країнами Західної Європи. Проте розміри транзитних операцій незначні. В транспортному відношенні Португалія є скоріше тупиком, ніж «прохідним двором» Європи.

Міста. Найбільшими містами Португалії є Лісабон (818 тис. жителів), Порту (330 тис.) і Коїмбра. Всі вони розташовані на приморській рівнині. В метрополітені Лісабона зосереджено 2 млн, а в метрополітені Порту – 1,6 млн. чоловік, тобто разом більш як 1/3 населення країни.
Лісабон розташований у гирлі річки Тежу (Тахо) і має одну з найкращих бухт на Атлантичному узбережжі. Як поселення він відомий іще з часів Стародавньої Греції, а столицею Португалії став у XIII ст. В епоху Великих географічних відкриттів місто було осередком мореплавців, дослідників та мандрівників, і зараз у ньому багато пам'ятників першовідкривачам та пам'яток того часу. В 1775 р. Лісабон на 2/3 було зруйновано катастрофічним землетрусом. Сучасний Лісабон – столиця, найбільший порт, економічний, культурний і промисловий центр Португалії. В ньому і його оточенні виробляється 1/3 промислової продукції країни. Через його порт і аеропорт підтримуються транспортні зв'язки з колишніми португальськими колоніями. Місто багате на історичну, культурну та архітектурну спадщину.
Порту (Опорто) – друге за величиною і значенням місто і головний організуючий центр Північної Португалії. Розташований у гирлі річки Дору (Дуеро). Це також одне з найдавніших міст, назва якого в XI ст. перейшла на всю країну. Своїм розквітом і відомістю місто зобов'язане виноградарству навколишніх земель та експорту вина.
Коїмбра – перша столиця і королівська резиденція Португалії (1139-1256 pp.). Сучасна Коїмбра відома своїм університетським містечком: університет був переведений сюди з Лісабона в 1307 р.

Окрему частину Португалії становлять острови Азорські і Мадейра. Вони знаходяться в субтропічному поясі північної Атлантики і мають м'який теплий клімат, розкішну рослинність і піщані пляжі. Головні галузі їх господарства – туризм, субтропічне землеробство і транспортна діяльність. Азорські острови лежать за 1300 км на захід від материкової Португалії на шляхах з Європи в Америку. Це база трансатлантичних авіаційних та океанічних маршрутів, вузол міжконтинентальних ліній зв'язку. Мадейра розташована південніше і ближче до Африки (відстань між ними десь 600 км) на шляхах у Латинську Америку і Африку. Вона більше відома своїми курортами і виноробством.