Центральна і Південно-Східна Європа

Центральна і Південно-Східна Європа

Під Центральною і Південно-Східною Європою в даному випадку розуміється та частина Європи, яка лежить на схід від Німеччини, Австрії та Італії і обмежена західним кордоном колишнього Радянського Союзу. Поняття «Центральна і Південно-Східна Європа» не є загальновизнаним. Учені США цей район називають Центральною і Південно-Східною Європою, в публікаціях Європейського Союзу його іменують Центральною Європою, у документах ООН – Східною Європою. Нині в регіоні 12 самостійних держав. Об'єднання в одну групу викликане їхньою історією і, особливо, недавнім минулим і сучасним етапом розвитку.
Ще в середні віки в межах Центральної та Південно-Східної Європи стикалися між собою різні мовні групи і сім'ї, германські і слов'янські етноси, католицизм і православ'я, християнство і магометанство. Пізніше регіон перетворився на поле жорстокої боротьби між Німеччиною (Пруссією), Австро-Угорщиною, Османською державою і Росією. В XX ст. тут проходив кордон між двома світовими системами – капіталізмом і соціалізмом. Все це супроводжувалось нескінченними протиріччями в етнічній, релігійній, політичній і соціально-економічній сферах, війнами і територіальними змінами. Тільки в XX ст. політична карта регіону істотно змінювалася щонайменше сім разів.
Напередодні другої світової війни рівень соціального та економічного розвитку країн Центральної і Південно-Східної Європи був нижчий, ніж у країнах Західної Європи. Більшість населення становили селяни. Рівень урбанізації і промислового розвитку, за незначним винятком, теж був низьким. Це був ринок збуту для західноєвропейських промислових виробів, постачальник сільськогосподарської сировини і дешевої робочої сили. В кінці XIX і в першій половині XX ст. мала місце широка міграція населення регіону за океан.
Після другої світової війни в країнах Центральної і Південно-Східної Європи сталися серйозні зміни. Була створена централізована планова система господарства, більшість з них об'єдналися в економічний союз (Раду Економічної Взаємодопомоги). Великі зусилля були спрямовані на перетворення до того аграрних країн на індустріально-аграрні, на розвиток промисловості, міст і підвищення життєвого рівня. Значну допомогу в цій справі Центральній і Південно-Східній Європі надавав Радянський Союз, зокрема Україна.
В усіх країнах регіону було побудовано чимало нових великих промислових об'єктів, виникли нові індустріальні райони, сталися суттєві зміни в територіальній організації господарства. Була створена розгалужена міжнародна транспортна інфраструктура: нафто- і газопроводи, лінії електропередач, залізниці і шосейні дороги, мости й поромні переправи.
Ці історично прогресивні процеси мали і свої недоліки, які були викликані або об'єктивними причинами, або допущеними суб'єктивними помилками.