Країни Центральної Європи і Південно-Східної Європи

Центральна і Південно-Східна Європа

Головний наголос робився на розвиток капітало-, енерго- і ресурсомісткої важкої промисловості. Беззастережна перевага надавалась великим об'єктам. Не враховувалось, що деякі країни за своїми розмірами або природними ресурсами не мали необхідних для цього умов. Імпорт палива і сировини здійснювався в першу чергу з Радянського Союзу, включаючи й Україну. Капіталовкладення в розвиток сільського господарства, легкої і харчової промисловості, третинної сфери були недостатні. Ці сектори господарства розвивалися повільніше, що спричинило нестачу споживчих товарів і послуг для населення.
Не змогли скористатися країни регіону наслідками науково-технічної революції другої половини XX ст. Радянський Союз для більшості з них став головним торговим партнером. Його внутрішній ринок був величезним, але невибагливим. Поступово якість експортних товарів у регіоні погіршилась, а їх конкурентоспроможність з урахуванням вимог світового ринку виявилась недостатньою. Труднощі в розвитку країн Центральної і Південно-Східної Європи в цей період посилювались і тим, що в умовах боротьби двох світових систем вони практично були позбавлені можливості отримати на Заході необхідні їм кредити, технології та ринки збуту.
На початку 90-х років країни Центральної і Південно-Східної Європи стали на шлях повернення до ринкового господарства. Одночасно вони різко переорієнтували свої економічні зв'язки зі східного на західний напрямок. Швидка кардинальна перебудова господарської системи спричинила небажані негативні наслідки. Економічні труднощі, неминуче пов'язані зі зміною соціально-економічної системи, були ще більше посилені раптовим розривом зовнішніх економічних зв'язків, які складалися поступово протягом майже півстоліття. Чимало підприємств, в першу чергу великих, втративши свої джерела сировини та енергії і ринки збуту, припинили своє існування. Значно зменшився обсяг матеріального промислового виробництва і обсяг ВНП взагалі. Зросло безробіття, сталося різке здешевлення вартості робочої сили, а звідси – звуження внутрішнього споживчого і виробничого ринку.
Нині країни Центральної і Південно-Східної Європи прагнуть пристосуватися до господарського механізму Західної Європи і вписатися в нього. Це супроводжується істотними змінами в галузевій і територіальній структурі їхнього господарства в цілому і в його окремих секторах (промисловості, сільському господарстві, транспорті, енергетиці тощо). Про конкретні напрямки і результати цього Процесу, тим більше, що вони неоднакові в різних країнах, говорити Ще важко і рано. Проте незаперечним є факт – економіко-географічна карта регіону змінюється.
Для Центральної і Південно-Східної Європи значною подією на початку 90-х років став розпад двох утворених після першої світової війни країн – Чехословаччини та Югославія. Чехословаччина розділилась на Чехію і Словаччину, Югославія – на Словенію Хорватію, Боснію і Герцеговину, Югославію та Македонію. В основі цього явища лежать економічні причини – нерівномірність розвитку. В той же час ці причини накладаються на релігійні та етнічні розбіжності. Розпад держав усунув одні протиріччя і одночасно створив нові. І тепер, порівняно із Західною Європою, Центральна і Південно-Східна Європа має більше явних і прихованих протиріч, які так чи інакше позначаються на її соціальному та економічному розвитку.