Юрківський В. М.

Албанія. Тірана - столиця Албанії. Характеристика Албанії

Албанія

Площа – 29 тис. км кв.
Населення – 3,3 млн. чоловік.
Столиця – Тірана.
Державний устрій – республіка.

Албанія – країна Південно-Східної Європи. Вона лежить в зоні, яка за своїм економічним і соціальним розвитком є найвідсталішою в регіоні та Європі взагалі. Тут знаходяться Боснія і Герцеговина, такі частини Югославії, як Чорногорія і Косово, Македонія, а замикає їх з півдня Албанія. Характерними рисами цієї зони є гірський рельєф (Динарські та Албанські гори), просторова та етнічна замкненість населення, залишки доіндустріальних форм суспільних відносин, переважання сільського населення і малопродуктивне сільське господарство як його головне заняття.
Албанія – єдина країна в Європі, де більшість населення є мусульманами. Самостійною вона стала в 1912 р. Після другої світової війни Албанія впродовж тривалого часу була ізольована в регіоні політично й економічно і не брала участі в діяльності Ради Економічної Взаємодопомоги.
Албанія – балканська і середземноморська країна. Зв'язки її з іншими країнами Балканського півострова утруднені гірським рельєфом. Сухопутні кордони Албанії не перетинає жодна залізниця або автострада. Одночасно вона має широкий вихід до моря. Розташування країни біля входу з Іонічного в Адріатичне море має стратегічне значення. Від Італії Албанію відокремлює протока Отранто 75 км завширшки.
Будучи переважно гірською країною, Албанія має обширну приморську рівнину, яку дренують численні, хоча й короткі гірські річки. Її кордон з Чорногорією, Македонією та Грецією частково проходить через три найбільші на Балканському півострові озера – Шкодер (Скадарське), Охридське і Преспу. Природними багатствами Албанії є сприятливі умови для сільського господарства в приморській частині, можливості штучного зрошення, гідроенергетичні, мінеральні та лісові ресурси.
Майже 97% населення становлять албанці (самоназва шкіптари). Вони є нащадками найстародавніших жителів Балканського півострова – іллірійців і фракійців. Сучасна мова албанців становить окрему групу індоєвропейської мовної сім'ї. Впродовж більш ніж 2500 років територія Албанії перебувала під владою різних іноземних завойовників. Чотири з половиною століття (1468-1912 pp.) тут панувала Османська імперія. Іноземні завоювання наклали відбиток на формування албанського етносу. За релігією 70% албанців є мусульманами, 20% – православними (живуть на кордоні з Грецією) і 10% – католиками. За кордоном найбільша група албанців (до 1,8 млн. чоловік) живе в сусідніх з Албанією автономній області сучасної Югославії – Косово і в Македонії. Більше 2/3 албанців живуть у сільській місцевості. Населення сконцентроване переважно на приморській рівнині. Найбільшими містами є Тірана, Дуррес, Шкодер і Вльора.
Головне заняття населення Албанії – малопродуктивне сільське господарство, яке можна віднести до середземноморського типу. Вирощують зерно (пшеницю і кукурудзу), цукрові буряки, тютюн, бавовник, овочі, оливки, фрукти і виноград. Частина земель зрошується. Свого зерна не вистачає. В пасовищному тваринництві найбільш поширені вівці та кози.
Важливу роль в Албанії відіграє гірнича промисловість. Видобувають нафту (до 3 млн. т на рік), природний газ і буре вугілля, хроміти, мідну та нікелеву руди. Підприємств обробної промисловості мало. Поширене кустарне виробництво.
Головними видами транспорту є автомобільний і гужовий, а в гірській місцевості – в'ючний. Залізниця почала будуватися лише після другої світової війни. Довжина її близько 700 км. Її прокладено на приморській низовині вздовж узбережжя, вона сполучає між собою чотири головних міста країни. Є два морських порти – Дуррес і Вльора.
Албанія торгує переважно з Італією, Грецією і Туреччиною. Її експорт включає нафту, хроміти, мідну та нікелеву руди, фрукти й овочі. В імпорті найважливішими є товари виробничого призначення. Чималі доходи Албанія має від іноземних туристів, яких приваблюють курорти на узбережжі і старожитності в містах.
Столицею, головним економічним і культурним центром є Тірана (260 тис. жителів). Місто порівняно молоде. Столицею воно стало в 1920 р. Лежить за 40 км від моря і з'єднане залізницею з портом Дуррес. Дуррес, Вльора і Шкодер нараховують не більше 60 тис. жителів кожне. Це місцеві організуючі і торгово-розподільчі центри з промисловими і транспортними функціями. Одночасно вони відомі як міста-музеї, бо засновані понад 2500 років тому стародавніми греками і мають чимало історичних пам'яток.