Туреччина. Характеристика Туреччини. Анкара - столиця Туреччини

Туреччина

Туреччина – південний морський сусід України. Відстань між Одесою і Стамбулом становить 690 км, від Криму до турецьких берегів – 250 км. Територія Туреччини з давніх часів з'єднувала Європу і Азію. Через Босфор прокладено два мости, планується будівництво підводного тунелю. Але якщо протоки Босфор і Дарданелли мають міжнародне значення, то вказані мости – місцеве, їх роль не виходить за межі метрополітену Стамбула. Туреччина – спадкоємець колись величезної Османської імперії – зараз виступає одночасно як азіатська і європейська країна. Вона є членом НАТО і асоційованим членом ЄС. Це також частина ісламського світу і тюркомовних країн, які простягайся аж до Алтайських гір.
Азіатська частина Туреччини становить 97% площі і тільки 3% припадає на європейську частину – Фракію. Гірський рельєф Анатолії та Вірменського нагір'я з напіваридними ландшафтами разюче контрастує з прибережними смугами, що оточують півострів Мала Азія. Найбільш населеною і найбільш економічно розвиненою частиною країни є узбережжя Егейського та Мармурового морів з їх широкими річковими долинами.
Країна має значний людський потенціал. Але якісно він невисокий: майже 40% населення живе в сільській місцевості. 1/3 дорослого населення є неписьменною.
В кінці XX ст. Туреччина стала індустріально-аграрною. Промислова продукція у ВНП становить 22%, а сільськогосподарська – 20%, проте в сільському господарстві все ще зайнято 47% працюючих, а в промисловості – 11%. ВНП в розрахунку на душу населення в два рази нижчий від середнього світового.
Найпродуктивніші сільськогосподарські землі знаходяться в прибережних районах з їх родючими грунтами, середземноморським кліматом і можливостями зрошення. Звідси йде й основна частка сільськогосподарського експорту: сухофрукти, цитрусові, ізюм, горіхи, бавовна, тютюн, томати. На Анатолійському нагір'ї вирощують пшеницю, ячмінь, розводять овець. Врожаї зерна і продуктивність тварин низькі. Періодичні тривалі посухи ще більше загострюють ситуацію.
Мінеральні ресурси країни різноманітні, але незначні. Найбільше значення мають коксівне вугілля і хроміти. Добувають залізну руду. Виплавка сталі останнім часом зросла до 9 млн. т. Головну роль в обробній промисловості, як і раніше, відіграють легка (текстильна) і Харчова промисловість. Виготовляють традиційні машини (рухомий склад залізниць, верстати для текстильної промисловості), будівельні матеріали, папір. Більшу частину промислового обладнання, транспортних засобів, хімікатів імпортують. Значну роль продовжує відігравати кустарно-ремісниче виробництво. Низьким залишається виробництво і споживання енергії. Розвиток обробної промисловості стримує вузький внутрішній ринок. У цьому відношенні відкриття в 90-х роках ринків країн СНД (включаючи й Україну) для низькоякісних споживчих товарів Туреччини мало для неї неабияке значення.
Туреччина має великий туристичний потенціал. Пляжі й курорти її субтропічних узбереж доповнюються багатющими археологічними та архітектурними пам'ятками, починаючи з часів хеттської держави і гомерівської Трої. Особливо багато пам'яток часів стародавніх Греції та Риму. Використанню цього потенціалу заважають релігійні проблеми і слабкість відповідної інфраструктури. Знову ж таки, сучасний потік у Туреччину туристів з України та інших країн СНД має для неї велике значення. Найвідомішою курортною зоною стало Середземноморське узбережжя з центром Анталья.
Торгує Туреччина в основному з країнами Західної Європи, в першу чергу з Німеччиною. Частка її у зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,96%. Торговий баланс Туреччини негативний. Ситуацію загострює необхідність імпорту рідкого палива. В платіжному балансі значну роль відіграють грошові перекази турецьких робітників з-за кордону, іноземний туризм, орендна плата США за користування військовими базами та іноземні позики.
Найбільшими містами та економічними центрами Туреччини є її столиця Анкара і Стамбул. «Мільйонерами» стали портові міста Ізмір і Адана. Анкара (2,6 млн. жителів) розташована в центральній частині Анатолії. Це стародавнє місто, але столицею воно стало лише в 1923 р. Анкара – місто-побратим Києва.

Стамбул (6 млн. жителів) – місто на берегах протоки Босфор, яка ділить його на європейську та азіатську частини. Це найбільший промисловий, торговий, культурний і туристичний центр країни і головний її транспортний вузол. В його промисловості домінують легка та харчова галузі, є також окремі підприємства машинобудування (електротехніка, автоскладання) і фармацевтики. Азіатська частина Стамбула – це переважно селітебні території і портове господарство. Майже 3/4 населення і головний економічний та культурний потенціал знаходяться на європейському березі. Бухта Золотий Ріг поділяє його на Старе (південне) і Нове (північне) місто.
Стамбул під назвою Візантій засновано греками ще в VI ст. до н.е. Двічі місто було столицею великих імперій: в 330-1453 pp. під назвою Константинополь – столицею Візантії і в 1453- 1922 pp. – під сучасною назвою столицею Османської імперії. В місті багато пам'яток різних епох. Найвідоміші – собор Святої Софії і султанський палац Топкапі (тепер музей), а також функціонуючий величезний критий ринок.