Транспорт Індії. Нематеріальна діяльність Індії

Індія

Транспорт Індії

Транспортна система Індії враховує її розміри і відповідає рівню розвитку. Головний вид транспорту – залізниці, які побудовані ще в XIX ст. в інтересах англійського панування. Довжина їх перевищує 60 тис. км (четверте місце в світі). Найгустіша мережа залізниць на Індо-Гангській рівнині, найважливіше значення мають лінії: Делі – Мумбай, Делі – Калькутта, Калькутта – Мумбай.
Колись розвинений водний транспорт на річці Ганг занепав внаслідок конкуренції залізниць. Автомобільний транспорт нерозвинений. Причини – відсутність автопарку і доріг з твердим покриттям, брак пального. Повітряний і морський транспорт тільки почали розвиватися і їх значення особливо важливе в зарубіжних зв'язках. Найбільшими морськими портами є Мумбай, Калькутта, Ченай, спеціалізованими – Кандла, Мармаган, Кочин, Вішакхапатнам, Парадіп. Найбільші аеропорти знаходяться в Делі, Мумбаї і Калькутті. Покладено початок трубопровідному транспорту: один нафтопровід тягнеться від Аравійського моря до центральної частини Індо-Гангської рівнини, другий  – сюди ж з Ассаму і від Калькутти.
Поряд з сучасними видами транспортна система Індії включає і доіндустріальні види – гужовий і в'ючний, і їх роль дуже значна. Мільйони тонн вантажів перевозять і переносять бики, буйволи, віслюки, мули, яки, верблюди, слони, носильники і рикші. Географія них транспортних засобів зумовлена розміщенням населення і природним середовищем.

Нематеріальна діяльність Індії

У цьому секторі економіки зайнято лише 14% (а з транспортом, комунікаціями і комунальним господарством – 17%) працюючого населення країни. Це дуже мало порівняно з розвиненим світом і характеризує рівень відставання індійської економіки. В структурному плані найбільш відсталими є професійні (медицина, освіта) і персональні послуги. Більша частина індійців неспроможна купувати і не купує ніяких послуг.
У територіальному плані концентрація нематеріальної діяльності характерна для великих міст, особливо Мумбаю, Делі, Калькутти. Винятком є, знову ж таки, доіндустріальні форми. Старі міста, які індуїсти вважають священними, забиті людьми, що «обслуговують» паломників і живуть за їхній рахунок. Це брахмани (жреці), різного роду «святі», сторожі, погоничі слонів, факельники, танцюристки, музики, факіри, перукарі, міняйли тощо.
Індія має різноманітне й багате природне середовище і багато культурних пам'яток світового значення. Проте туризм у цій країні розвинений порівняно слабо: місцевий – внаслідок бідності населення, міжнародний – через відсутність відповідної інфраструктури.
Новим важливим сектором господарства Індії стали наукові дослідження і розробки. Вони здійснюються переважно в державному секторі, охоплюють суто індійську проблематику (вивчення мусонів, проблем іригації, місцевих галузей рослинництва і тваринництва) та йдуть у ногу зі світовою наукою. Академії наук загальноіндійського значення є в Делі, Бангалорі, Аллахабаді та Калькутті. Дослідження в галузі атомної енергії мають місце в Мумбаї та його оточенні, в галузі електроніки – в Пуні, Бхубанешварі, Бангалорі, Гайдерабаді і Тіруванантапурамі. Центрами космічних досліджень стали Бангалор, Ахмадабад і Тіруванантапурам. Біля Тіруванантапурама в штаті Керала на березі Індійського океану знаходиться індійський космодром. Поширюється практика створення «технологічних парків» і «вільних технологічних зон».