Північний Захід Індії. Делі - столиця Індії

Індія

Внутрішні відмінності й міста Індії

Західні штати Пенджаб і Хар'яна мають найвищі показники розвитку сільського господарства в Індії. Тут чимало ферм американського типу, потроху впроваджується машинна техніка. Великою є частка зрошуваних земель і повторних посівів, висока товарність зернового господарства поєднується з посівами фуражних культур.
Індо-Гангська рівнина являє собою найбільший масив родючих алювіальних грунтів у світі і є одним з найбільших і найважливіших сільськогосподарських районів світу. Тільки в Індії тут живе і годується 360 млн. чоловік, а як узяти разом Пакистан, Індію і Бангладеш, то ця цифра зростає до 600 млн. чоловік.
Промислове обличчя Північного Заходу представлене кустарним і дрібним виробництвом, цукровими заводами в долині Гангу і текстильними фабриками Канпура. Новим стало використання гідроресурсів басейнів Інду та Гангу, розвиток складного машинобудування та хімії. Найбільшим промисловим центром тут залишається Канпур, заснований у XVIII ст. англійцями. Останнім часом намітилися своєрідні «коридори зростання», які трьома радіусами відходять від Делі – вздовж Гангу, на північ і в напрямку Мумбаю. Саме в них створюються нові промислові центри і вузли: Бхакра-Нангал, Хардвар, Матхура, Кота.
Численні міста Індо-Гангської рівнини відображають її історію. Тут знаходяться центри індуїзму, що виникли в незапам'ятні часи на берегах священного Гангу. Серед них Хардвар, Матхура, Аллахабад, Варанасі, Айодх'я. За легендами, це місця народження богів або їх найстародавніших храмів, місця виходу на рівнину або злиття священних річок. Міста ці живуть за рахунок паломників, які невпинним потоком йдуть сюди з усіх кінців країни. На релігійне свято в Аллахабад один раз в одинадцять років збирається до 15 млн. віруючих. Особливу роль відіграє невелике поселення Бодх-Гая (штат Біхар), пов'язане з життям Будди. Це священний центр буддистів усього світу і сюди йдуть паломники зі Шрі-Ланки, країн Індокитаю, Японії, Китаю, Монголії і Тибету.
Середні віки найяскравіше представлені містами Агра з мавзолеєм Тадж-Махал і Амрітсар з «Золотим храмом» сікхів.

Делі (9 млн. жителів) лежить на правому березі Джамни, притоки Гангу. Це одне з найстаріших міст країни. У 1911 р. сюди з Калькутти було перенесено столицю Британської Індії, але ще до цього Делі був неодноразово столицею різних державних утворень, у тому числі могутніх мусульманських середньовічних держав: Делійського султанату (1206-1526 pp.) та імперії Великих Моголів (1526-1803 pp.). Вузлове положення Делі в межах індійського субконтиненту зрозуміле, в битвах на полях навколо нього неодноразово вирішувалася доля Індії. Саме тут між Гімалаями і пустелею Тар проходять шляхи з долини Інду в долину Гангу.
У національному масштабі Делі – насамперед столиця з усіма її атрибутами і головний культурний центр. Це місто численних історичних та архітектурних пам'яток, що втілюють синтез індуїзму та ісламу, і головний центр туризму в країні. В Делі багато наукових установ і навчальних закладів. Це також великий транспортний вузол. За розвитком інших функцій – торгово-фінансова, промислова – Делі поступається Мумбаю, Калькутті. У колоніальну епоху Делі був типовим для Індії кустарно-ремісничим центром. Зараз у місті до традиційних галузей додалися точне і середнє машинобудування, різноманітні хімічні виробництва, створюються «промислові парки» для розміщення дрібних підприємств. Навколо Делі в радіусі 30-50 км з'явилася ціла низка нових промислових міст.
Місто поділяється на Новий Делі і Старий Делі, які дуже різняться між собою. Новий Делі був побудований за єдиним планом ще колоніальними властями. В ньому мешкає 1/10 населення. Тут прокладені широкі й прямі вулиці та бульвари, багато зелені, розміщені державні установи і багаті особняки. У старому місті, де зосереджено 9/10 жителів, вузькі, криві вулиці, хаотичне нагромадження жител, виробництва і закладів торгівлі. Стихійне зростання міста за рахунок сільських мігрантів породжує нові труднощі і диспропорції.