Західний Китай. Внутрішня Монголія. Сіньцзян

Китай

Внутрішні відмінності й міста Китаю

Західний Китай. За площею це 4,7 млн. км, але тут живе лише 41 млн. чоловік. Порівняно зі Східним Китаєм це інше природне середовище, некитайські народи, інші звичаї, побут, культура та релігія, інший спосіб господарювання. Китайці тут не колоністи, а завойовники. Внутрішня Монголія була приєднана до Китаю в XVII ст., Сіньцзян і Тибет – у XVIII ст. Зараз більшість населення Заходу становлять китайці (хань). Вони є урядовцями, солдатами, в їхніх руках торгівля і живуть вони в містах.

Внутрішня Монголія (1180 тис. км кв. і 22 млн. чоловік населення) являє собою плоскогір'я, зайняте пустелями і степами. Головне заняття монголів – кочове скотарство. Найбільші міста – Хух-Хото і Баотоу.

Сіньцзян (1600 тис. км території і 16 млн. чоловік населеній) є східним закінченням величезної аридної зони Старого Світу, яка простягнулась аж до Атлантичного океану через Середню і Південно-Західну Азію та Північну Африку. Звідси – багато спільного в господарстві і культурі. Ландшафт Сіньцзяну – це гори, степи і пустелі. Клімат різкоконтинентальний, аридний. Район ізольований і віддалений від моря. Тут між дикими лісами Сибіру і негостинним Тибетом ще задовго до нашої ери проходили шляхи із заходу на схід, я потім і «Великий шовковий шлях». Місцеве населення – уйгури (переважно) і казахи – розмовляє мовами тюркської групи алтайської мовної сім'ї, його релігія – іслам. Тюркомовні народи й іслам прийшли сюди тільки в IX ст. На початку нашої ери місцеве населення розмовляло індоєвропейськими мовами.
Уйгури й казахи займаються оазисним землеробством і кочовим скотарством. Сільськогосподарські культури і тварини тут ті ж, що й в аналогічних місцях Південно-Західної Азії (пшениця, бавовник, сезам (кунжут), абрикоси, виноград, баштанні, тутовий шовкопряд, вівці, кози, верблюди). На вивід ідуть вироби з вовни (килими), шовк та ізюм. Оазиси Кашкарії і Джунгарії мають тисячолітню історію. В них зрошується до 2,5 млн. га землі. Найвідомішими містами Сіньцзяну є Урумчі, Кашгар і Яркенд. Новим у розвитку Сіньцзяну стало транспортне (транзитне) будівництво, розширення зв'язків з країнами Середньої Азії -а форсування експлуатації нафтових багатств.