Країни Південної Африки

Південна Африка

Регіон включає 13 самостійних країн, з яких чотири розташовані на островах. Серед островів Мадагаскар є четвертим за своїми розмірами в світі. Південна Африка є частиною Високої Африки. Найширше тут представлені різні типи субекваторіальної савани. Серед тропічних пустель – Калахарі та Наміб. Вузька смуга південного узбережжя – сухі на заході і вологі на сході субтропіки.
Аборигенами Південної Африки вважають племена бушменів та готтентотів, мови яких становлять окрему мовну сім'ю. В І тисячолітті н.е. вони були відтіснені в пустелі племенами банту, які пересувалися сюди з півночі. Більшість аборигенів вимерла або була знищена і нині їх не більше 250 тис. чоловік. В середині XVII ст. почалася колонізація Південної Африки європейцями. Тут були засновані португальські, голландські, англійські, французькі та німецькі колонії. Саме в Південній Африці на території сучасних ПАР та Зімбабве з їх більш чи менш придатним для європейців кліматом мала місце спроба створити «білу» Африку шляхом анексії земель племен банту. Відмова в 1993 р. від політики апартеїду, яка проводилася більш як 90 років ПАР, стала останнім штрихом провалу цієї спроби.
Сучасне економічне становище Південної Африки характеризується двома моментами: по-перше, тут створюється 1/3 ВНП континенту і, по-друге, існують значні відмінності в рівнях розвитку окремих країн. Панівна роль, і за кількісними і за якісними показниками, належить ПАР.
Південна Африка в світі більше відома своїм мінеральним, а не сільськогосподарським експортом. Замбія багата на мідь, Ботсвана і Намібія – на промислові природні алмази, уран. Одним з найбільших у світі постачальників мінеральної сировини є ПАР. Маленькі острівні країни – Сейшели і Маврикій – мають значні прибутки від плантацій цукрової тростини, туризму, а зараз і трудоінтенсивних виробництв, які перемішують сюди корпорації ЄС. Ботсвана і Намібія з їх невеликим населенням стали експортерами алмазів та інших мінералів. Значно гіршим є становище Замбії, Зімбабве, Малаві, Мозамбіку та Мадагаскару з їх 40 млн. жителів, які на 3/4, а то й на 4/5 зайняті в малопродуктивному споживчому землеробстві.