Південно-Африканська Республіка. Населення ПАР

Південно-Африканська Республіка

Площа – 1221 тис. км кв.
Населення – 43,8 млн. чоловік.
Столиця – Преторія.

Ця країна відіграє значну роль не тільки в Південній Африці, а й в світі. На ПАР припадає 28% ВНП всього континенту, його розміри на душу населення в п'ять разів вищі від середньоафриканських. У світі ПАР виступає як один з важливих постачальників сировини; її в цьому відношенні можна поставити в один ряд з Канадою та Австралією.
Як колонія, ПАР була заснована в 1652 р. голландцями, яких згодом назвали «бурами». Зараз їх нащадків звуть африканерами, а їх мову – африкаанс. На початку XIX ст. ця територія перейшла під управління Великобританії і в 1910 р. одержала статус домініону, тобто самоврядної колонії під назвою Південно-Африканський Союз. В 1961 р. була проголошена Південно-Африканська Республіка. В адміністративному відношенні ПАР поділена на дев'ять провінцій і має три столичних міста: уряд працює в Преторії, парламент засідає в Кейптауні, а верховний суд знаходиться в Блумфонтейні.
Більшу частину ПАР займає внутрішнє плато. Його оточують Капські та Драконові гори, пустелі Калахарі та Наміб і вузька смуга низовинного узбережжя. Країна лежить на південь від тропіка Козерога, особливо її західна частина, має посушливий клімат і зайнята пустелями, напівпустелями, сухими степами і саванами. Але в ПАР достатньо більш чи менш добре зволожених земель з родючими Грунтами. Недостатньо водних та лісових ресурсів. Найхарактернішою рисою природного середовища країни є її багатюща мінерально-сировинна база.
Понад 75% населення складають народи банту (коса, зулу, свазі, ндебеле, суто-тсвана, тсонга, венда, педі). Метисів, або «кольорових» – нащадків змішаних шлюбів – 9%, «білих» – це африканери та англо-африканці – 14%, азіатів – 1%. Частка «білих» поступово зменшується, в 1951 р. Їх було 20%. Офіційні мови – африкаанс та англійська.
Після відмови від політики апартеїду, тобто політики расової дискримінації і відокремленого існування, «білі» втратили політичний контроль над країною, але, як і раніше, їм належать головні природні і створені людською працею багатства. Їхні прибутки та умови життя на півдні Африки не гірші від американських і західноєвропейських.
Половина банту живе в так званих «хоумлендах» (або «бантустанах») – часто на малородючих посушливих землях, куди вони були загнані в часи апартеїду, половина – в містах, на «білих» фермах або біля рудників. Характерним є територіальний розрив сімей банту, коли жінки і діти живуть в «хоумлендах», а чоловіки зайняті за їх межами. Доходи банту, які працюють на рудниках та інших Промислових підприємствах, є значними за африканськими (але не за американськими чи європейськими) стандартами. В «хоумлендах» їхнім головним заняттям є малопродуктивне споживче сільське господарство, а умови життя практично такі самі, як і в решті Африки Положення «кольорових» та азіатів у ПАР можна кваліфікувати як проміжне. Вони живуть у містах і зайняті переважно в обслуговуючих галузях.
У свій час ПАР об'єднували в одну групу з Канадою, Австралією і Новою Зеландією, вважаючи її також «білою» переселенською колонією. Це не відповідає дійсності. В Канаді, Австралії та Новій Зеландії робоча сила завжди була представлена білими колоністами а в ПАР примусово використовувалась дешева праця корінного населення. У цьому одна з головних причин відмінностей в рівнях розвитку ПАР, з одного боку, і Канади, Австралії та Нової Зеландії з іншого. В ПАР використовують не тільки власну дешеву робочу силу, а ще й більш дешеву робочу силу сусідніх країн. Щорічно 350 тис. легальних мігрантів-чоловіків прибувають для роботи в ПАР зі Свазіленду, Лесото, Ботсвани та Намібії.