Верхній Південь США. Міста Нешвілл і Хантсвілл

Внутрішні відмінності та міста США

Верхній Південь США

Назва цієї «окраїни» пов'язана з тим, що вона лежить вверх за течією Міссісіпі і Огайо. Більшу частину її займають Аппалачські гори та їхні західні передгір'я. В адміністративному плані це штати Західна Вірджинія, Кентуккі й Теннессі та їх найближче оточення.
Район називали також «Прикордонними штатами», бо він розташований на межі Півночі США та Старого Півдня. Бавовнику тут не було, а рабство мало патріархальний характер.
Верхній Південь, в першу чергу його гірські частини, прозвали «глухим закутком». У XX ст. він вступив одним з найменш розвинутих у США. Характерними для нього були низький рівень урбанізації, наявність кризових галузей, низькі доходи і високе безробіття. Символами його були кам'яне вугілля, тютюн сорту барлей, віскі та заводські (породні) коні.
Сільське господарство Аппалачів і зараз відзначається поширенням бідних дрібних ферм. Тільки в степах рівнинної частини штатів Кентуккі та Теннессі розміри і товарність ферм вищі.
В національному масштабі найважливіша галузь Верхнього Півдня – гірничовидобувна. Південноаппалачські басейни дають 2/5 вугілля країни. Обробна промисловість до останнього часу була хоча й різноманітна, але невелика за обсягом. У 80-ті роки в районі виникли нові підприємства, причому не тільки американських, а й японських автомобільних та електронних корпорацій. Вони виготовляють автомобілі і авточастини, електронні компоненти і системи, електротехніку (нагрівачі, морозильники, кондиціонери тощо).
Особлива роль на Верхньому Півдні належить комплексу долини річки Теннессі. Його будівництво почалося в 30-х роках і мало на меті боротьбу з повенями, створення умов для судноплавства і виробництво електроенергії. Річка Теннессі спадає з Аппалачських гір і є найдовшою і найбагатоводнішою притокою річки Огайо. Влітку вона майже пересихала, але весною під час циклонічних злив була причиною катастрофічних повеней на Нижній Міссісіпі. Тепер стік повністю зарегульовано, а річка стала важливим судноплавним шляхом. Додатково споруджено канал Теннессі – Томбігбі, який дає найкоротший вихід аппалачському вугіллю в Мексиканську затоку. В басейні Теннессі побудовано 39 ГЕС сумарною потужністю 4 млн. кВт. Згодом вони були доповнені АЕС і вугільними ТЕС. Сучасне виробництво електроенергії перевищує 100 млрд. кВт·год на рік.
Комплекс долини Теннессі побудований державою і є її власністю. Головними споживачами електроенергії стали атомна і хімічна промисловість (державні лабораторії та підприємства в Оак-Ріджі та Ейкені), фосфатне виробництво. Частина електроенергії продається приватним фірмам.
Найбільшим містом Верхнього Півдня є Нашвілл. Він має різноманітні виробництва, але більш відомий як «Афіни Півдня» і «Місто музики». В ньому знаходяться численні компанії звукозапису, їхні студії і видавництва.
На півдні району в звивині річки Теннессі розташоване місто Хантсвілл. Після другої світової війни в ньому було створено центр ракетних і космічних досліджень. Тут спроектовано ракети, які вивели на орбіту перших американських космонавтів, і ракету, яка доставила американських космонавтів на Місяць. Навколо Хантсвілла розташувалися дослідні й виробничі об'єкти, ракетобудівні заводи, комплекси для випробування ракет.
Південні Аппалачі відомі своїми рекреаційними ресурсами. Серед визначних пам'яток Долина Блакитних гір, Мамонтова печера, національний парк Грейт-Смокі-Маунтінс. Популярність їх в США викликана як їх власними позитивними якостями, так і близькістю до Північно-східного мегалополіса і Приозер'я.