Походження назви Україна. Історико-географічні області України (частина 2)

Походження назви Україна. Історико-географічні області України

Територія західної частини Чернівецької області – це Північна Буковина, частина східної – Бессарабія. До Бессарабії належить і північно-західна частина Одеської області. Назва Буковина, ймовірно, утворилась від букового лісу, що колись вкривав значну частину її території. Назва ж Бессарабія означає «земля Бессараба», місцевого князя, що жив у XIV ст.
На південний схід від Галицької і Волинської земель між річками Південним Бугом і Дністром лежить казковий край – Поділля. Охоплює землі Вінницької і Хмельницької областей. У назві відображені особливості розселення людей «по долу» («по низу»). Поділля межує на південному сході з Запорожжям – території на південь від порогів, що були колись на Дніпрі, а нині затоплені водами водосховища Дніпровської ГЕС. Ці землі у XVI – XVIII ст. належали Запорозькій Січі і охоплювали території сучасних Дніпропетровської, значну частину Черкаської, Запорізької й Кіровоградської та частково Херсонської, Миколаївської, Донецької і Луганської областей.
Слобідська Україна (Слобожанщина) займає сучасні території Харківської і частково Сумської та Луганської областей. З другої половини XVI ст. на цій території почали селитися українські селяни і козаки, щоб позбутися національно-релігійного поневолення Речі Посполитої.
Буджак (з татарської – кут) – назва південної степової Бессарабії між нижніми течіями Дунаю і Дністра. Місцевість тут рівнинна на півдні і горбиста на півночі.
Таврида – давня назва Кримського півострова. Походить вона від назви стародавнього населення гірської і передгірної частин Криму – таврів, які жили тут у І тисячолітті до н.е. Пізніше поширилася назва Таврія. У XIX – початку XX ст. Таврією почали називати не тільки Кримський півострів, а й прилеглі до нього з півночі райони, що входили до Таврійської губернії – території сучасних Запорізької і Херсонської областей.

Бажано запам'ятати

Поряд з назвою Русь, Київська Русь з XII ст. починає згадуватися в письмових джерелах Європи і вживатися у спілкуванні людей назва Україна, що вірогідно означає «країна», «край».
Значні розміри території України та різний історичний розвиток окремих її земель зумовили виникнення і закріплення за ними історико-географічних назв: Закарпатська Україна, Галичина, Покуття, Волинь, Бессарабія, Буджак, Північна Буковина, Поділля, Запорожжя, Правобережна та Лівобережна Україна, Гетьманщина, Західна Україна, Слобідська Україна, Таврида. Нині всі землі України утворюють єдину Українську державу.