Сиротенко А.Й., Чернов Б.О.

Чорне море

Природний комплекс Чорного моря

Характерною особливістю моря є нерівномірний розподіл кисню в товщі води. Нині поверхневий шар води до глибини 5-100 м насичений киснем і забезпечує умови життєдіяльності. Це киснева зона моря. Глибше кисень витісняється сірководнем. На глибинах 100-150 м, крім анаеробних бактерій, які можуть жити без кисню, нічого живого немає.
Органічні речовини, що потрапляють у море з промисловими та побутовими стоками, окислюються. Верхній шар моря збіднюється на кисень, внаслідок чого підводний сірководень наближається до поверхні.
Причини появи сірководню пояснюються по-різному. Одні вважають, що це – результат розкладу прісноводних рослин і тварин, що загинули при раптовому осолоненні моря, яке колись було відокремлене від Світового океану. Інші пов'язують виникнення сірководню з діяльністю анаеробних бактерій, що розкладають сірчанокислі солі і виділяють карбонат кальцію та сірководень [1].
Чорне море – неспокійне. Сильні вітри, значні розміри і глибина сприяють утворенню на його поверхні великих вітрових хвиль. Поверхневі течії моря спрямовані проти ходу годинникової стрілки і мають кільцевий характер. У центрі двох кільцевих течій – західної та східної, що циркулюють самостійно, – лежать дві зони спокійних вод. У північно-західній частині моря свої кільцеві течії, утворені притоком річкових вод та конфігурацією берегів (Мал. 43).

Мал. 43. Узбережжя Чорного моря в районі Одеси

Вертикальна циркуляція вод у морі незначна, що пояснюється великою глибиною та наявністю поверхневого, більш легкого і опрісненого шару води. У зв'язку із слабким вертикальним переміщуванням води досить інтенсивно відбувається процес нагромадження донних відкладів органічного походження. Доведено, що на 1 кв. кілометр дна моря щороку випадає 4,2 органічних речовин.
Припливи в морі майже не помітні – не перебільшують 8 см. У шельфовій прибережній частині під впливом постійних нагін них вітрів спостерігаються і більш значні підняття рівня води.
Органічне життя моря зосереджене лише у поверхневому, насиченому киснем шарі води. Цей живий шар становить лише 12-13% від усього об'єму моря. Та незважаючи на його бідність на живі організми, в ньому налічується понад 300 видів водоростей, найбільш поширені з яких зостера, філофора та цистозира. Зостера, наприклад, розселена на глибині 0,5-6 м, в основному в районі Каркінітської затоки. Листки її відірвані від дна, самостійно утримуються на поверхні води. Серед плаваючої зостери знаходять собі притулок риби, ракоподібні.
У мілководній частині північного заходу акваторії моря зосереджене найбільше в Світовому океані скупчення червоних водоростей філостери. З неї виробляють агар-агар, що використовується в кондитерській промисловості.
Тваринний світ Чорного моря досить бідний і одноманітний. З безхребетних поширені мідії, креветки, устриці. Багато медуз. У морі налічується понад 180 видів риб. Частина їх – давні мешканці чорноморської водойми (білуга, осетр, севрюга), більшість – іммігранти, що проникли колись із Середземного моря (хамса, тюлька, кефаль, скумбрія, тунець, пеламіда, ставрида, камбала). Є й представники прісноводних риб, які мігрували в море з річок (бичок, лящ, тарань, судак). Промислове значення мають переважно хамса, ставрида, кефаль, бички, осетр. Проте останнім часом вилов риби у зв'язку з погіршенням екологічної ситуації різко скоротився, а деяких її видів і зовсім припинився. У морі є дельфіни, трапляється рідкісний вид тюленя – білочеревий, або тюлень-монах.
На узбережжі моря і в його акваторіях створено ряд заповідних природних об'єктів. Серед них заповідники Чорноморський, Дунайські Плавні, Карадаг, Мис Мартьян.
Узбережжя моря – важливий рекреаційний регіон, всесвітньо відомий кліматичний курорт.
Велика роль моря і як транспортного шляху. На його берегах споруджено ряд важливих портів. Найбільшим з них є Одесько-Іллічівський портовий комплекс.
За останні 15 років екологічна обстановка на Чорному морі погіршилась. Надмірне надходження промислових, побутових і сільськогосподарських забруднень в море зумовлює накопичення мертвої органічної речовини і відновлення сірководню. Так, отрутохімікати й добрива, що змиваються з полів, вбивають зоопланктон і рибу, що в свою чергу призводить до масового розмноження одноклітинних водоростей. На розклад відмерлих водоростей витрачається багато кисню. Це знижує можливість швидкого окислення сірководню, який піднімається з глибини моря. На шельфі Чорного моря утворюються величезні заморні зони, що іноді охоплюють майже всю північно-західну акваторію. В їх безкисневому середовищі утворюється додатковий (до глибинного) сірководень, який і піднімається на поверхню моря.
Чорному морю загрожує біологічна смерть. Вміст вільного кисню в морській воді почав катастрофічно зменшуватись. У 1987 р. цвітіння фітопланктону майже у 10 раз перевищувало допустимі норми. За даними вчених-екологів, кількості неорганічних забруднювачів, що потрапили у Чорне море, вистачить для підтримки цвітіння фітопланктону на сотні років.