Біосферні заповідники України. Національні природні парки України
Природоохоронні території України
Біосферні заповідники зберігають у природному стані найбільш типові природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під дією антропогенних факторів. В Україні біосферними заповідниками є Асканія-Нова, Чорноморський та Карпатський (Мал. 46). Вони зорієнтовані на постійне спостереження за розвитком природних процесів, які мають всесвітнє значення. У перспективі біосферним має стати й Поліський заповідник.
Мал. 46. Карпатський біосферний заповідник
Національні природні парки – це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу» історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Національними природними парками в Україні є Шацький на Волині та Синевир на Закарпатті (Мал. 47).
Мал. 47. Національний природний парк Синевир
На відміну від заповідників заказники – це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту чи певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. Земельні ділянки заказників й вилучаються у користувачів. Прикладом заказника є Арабатський ботанічний, що розташований на Арабатській Стрілці у Криму. Тут охороняється степова солончакова рослинність (солонець, кермек, сарсазан), що збереглася в природному стані.
Пам'ятки природи – природні об'єкти, що мають велике наукове, культурне, історичне чи естетичне значення. Пам'ятка природи поділяються на такі типи: комплексні, ботанічні (охороняються окремі дерева чи сукупність рослин), зоологічні (охороняються місця поширення дикої фауни), гідрологічні (водойми, водоспади, джерела) та геологічні (скелі, печери, відслонення). Наприклад, геологічною пам'яткою природи є карстова печера Вертеба, що розташована на лівобережжі р. Серет за 2 км від с. Більче-Золоте Тернопільської області.
Невеликі цілісні лісові, степові, болотні ділянки ландшафтів оголошуються заповідними урочищами, якщо вони мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Наприклад, урочище Олександрівка є зоологічною пам'яткою природи у Дубнівському районі Рівненської області. Тут охороняється ділянка дубового лісу віком понад 180 років, що є місцем гніздування багатьох видів птахів.
До штучно створених природоохоронних об'єктів належать ботанічні сади і дендрологічні парки, мета яких – збереження, вивчення, акліматизація, розмноження в спеціально створених умовах та ефективне господарське використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. В Україні відомі Ботанічний сад ім. академіка О. В. Фоміна та Центральний український ботанічний сад у Києві, Нікітський ботанічний сад у Криму, Кам'янець-Подільський у Хмельницькій області, ботанічні сади при університетах. Відомими дендрологічними парками є Олександрія в Білій Церкві, Тростянецький в Чернігівській області (Мал. 48).
Мал. 48. Тростянецький дендропарк
Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва. До них належать ландшафтні, або пейзажні, парки, що являють собою зелений масив із природними чи штучними насадженнями, сформованими за законами ландшафтного мистецтва і призначеними в основному для масового відпочинку. В Україні зразками ландшафтних парків XVIII-XIX ст. є Софїївка (м. Умань Черкаської області) (Мал. 49), Олександрія (Біла Церква), Алупкінський (Крим), Качанівка (Чернігівська область), Веселі Боковеньки (Кіровоградська область). Наприклад, у Веселих Боковеньках створено п'ять основних краєвидів, кожний з яких ніби відтворює в мініатюрі природний ландшафт певної географічної зони. З-поміж сучасних пейзажних парків України помітними Черкаський, Голосїївський парк ім. М. Т. Рильського у Києві.
Мал. 49. Куточок ландшафтного парку Софіївка
Діюча мережа державних заповідників не забезпечує охорону всього розмаїття рослинності і тваринного світу та інших природних об'єктів. З 12 фізико-географічних провінцій державні заповідники є тільки в семи. Низьким лишається рівень заповідності територій та об'єктів у Кіровоградській, Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Харківській та Вінницькій областях. Для охорони рослинності й тваринного світу в Україні необхідно створювати нові заповідні території.