Структура народного господарства України

5 розділ. Господарство України
Структура народного господарства

1. Що розуміють під поняттям «господарство країни»?
2. Які галузі господарства є у вашій місцевості?

Ви вже знаєте з історії стародавнього світу, що первісна людина забезпечувала своє існування з допомогою мисливства, рибальства, збирання диких плодів. Людина просто «брала» у природи те, що їй було потрібне. Це був найдавніший тип господарства і називається він привласнювальним.
Пізніше людина почала займатись землеробством і розведенням тварин, що дало їй можливість повніше забезпечити свої потреби. Але для цього людині потрібно було докладати більше власних сил (праці), щоб, впливаючи на природу (обробляючи землю чи доглядаючи за тваринами), виробити необхідні продукти. Таке господарство дістало назву виробничого. Згодом, завдяки різним знаряддям праці, які постійно удосконалювались, людина почала виробляти товарів більше, ніж споживала сама. Це дало змогу частині людей залишити роботу у полі і зайнятися виробництвом знарядь праці та предметів споживання (посуду, одягу, зброї). Відокремлення ремесла від землеробства привело до розвитку торгівлі, що в свою чергу сприяло виникненню приватної власності, відокремленню міста від села. Так з'явився суспільний поділ праці, що полягає в спеціалізації окремих виробництв товарів чи послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності.
Для більш ефективного обміну продуктами праці людина створила транспортні засоби. З часом виробнича і обслуговуюча діяльність дедалі більше розчленовувалась, самостійного значення набула наука.
Систему суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання продуктів, яка історично склалася в певній країні, називають народним господарством (економікою) цієї країни. Суспільне виробництво – це взаємодія робочої сили і засобів виробництва, спрямована на створення всього необхідного для нормального існування людей: продуктів харчування, промислових товарів, різних послуг. Засоби виробництва – це поєднання засобів праці (машини, інструменти, виробничі споруди, засоби транспорту і зв'язку, земля) і предметів праці (те, що підлягає обробітку, на що спрямована праця людини. Ними є видобуті з надр Землі вугілля, нафта, руда, а також продукти праці – метал, зерно та ін.).
Народне господарство України складається з величезної кількості підприємств (фабрик, заводів, шахт, кооперативів тощо) і закладів (магазинів, лікарень, театрів та ін.). Сукупність тих із них, що виробляють однорідну продукцію, називають галуззю народного господарства. Наприклад: промисловість – сукупність підприємств, що виробляють промислову продукцію; народна освіта – сукупність навчальних закладів.
Народне господарство охоплює галузі матеріального виробництва (виробничу сферу) і галузі невиробничої сфери (див. Мал. 52). Головна галузь виробничої сфери всього господарства – промисловість. Вона поділяється на важку, яка виробляє засоби виробництва – машини, обладнання, сировину, паливо, електроенергію (група «А»), легку та харчову, що виготовляє предмети споживання (група «Б»). Невиробнича сфера хоч безпосередньо не створює матеріальні блага, проте забезпечує різноманітні побутові і духовні потреби людей. (Користуючись Мал. 52, назвіть головні галузі невиробничої сфери.) Розвиток промисловості значною мірою залежить від наукової роботи вчених, конструкторів, винахідників, а це в свою чергу визначає технічний прогрес у всіх галузях народного господарства.

Мал. 52. Галузева структура народногосподарського комплексу

Важливими ланками виробничої сфери є сільське господарство, будівництво, транспорт і зв'язок. Усі галузі виробничої сфери тісно пов'язані між собою [1] і разом з галузями невиробничої сфери становлять народногосподарський комплекс країни.
Склад галузей, підгалузей чи виробництв промислового комплексу та співвідношення між ними називають галузевою структурою народного господарства.
Галузі економіки розміщені нерівномірно на території країни, концентруючись в окремих районах, центрах, вузлах. Промисловий центр – населений пункт, в якому розміщено кілька промислових підприємств певної спеціалізації. Сукупність промислових центрів, що мають спільну інфраструктурну базу і трудові ресурси, територіально утворюють промисловий вузол. Якщо на порівняно невеликій території компактно розміщені промислові центри і промислові вузли, які знаходяться у тісному економічному взаємозв'язку, таку територію називають промисловою агломерацією. Промислові центри, вузли, агломерації є складовою частиною промислового району, що має чітко виражену виробничу спеціалізацію (див. Мал. 53). Поєднання, взаємозв'язки і взаєморозташування районів, вузлів і центрів називають територіальною структурою народного господарства.

Мал. 53. Промисловий район Придніпров'я