Микола Костомаров. Іван Мазепа (частина 12)

25) Гетьман розпоряджається самовільно військовою скарбницею, бере, скільки хоче, і дарує, кому хоче. Було б достатньо йому десяти міст Гадяцького полку, з яких надходять йому всі доходи, крім того, у нього у володінні є волості й села значні, а він бере собі доходи з порукавичних і орендових з великим помноженням, і через те орендатори почали дорожче продавати горілку. Раніше, бувало, полковників вибирали вільними голосами, а тепер гетьман за полковницькі місця бере хабарі. Помер київський полковник Солонина, залишивши онуків і племінників. Гетьман відібрав у них села і віддав своїй матері, і після смерті генерального обозного Борковського Мазепа відняв у дружини його й у малолітніх дітей маєток і привласнив собі.
26) Нарешті, Кочубей навів малоросійську думу, яку склав Мазепа, а одержав її Кочубей від якогось архімандрита років десять тому. Дума ця, за виказом Кочубея, доводила непостійність гетьмана у вірності цареві.

Із цих пунктів ясно можна бачити, що Кочубей прибув без будь-яких юридичних доказів, і донос його неупередженим людям не міг здатися скільки-небудь ґрунтовним. Не дивно, що після таких свідчень Кочубея і його товариша було взято під варту, а 21 квітня їх взяли на тортури.
Іскрі вчинили допит: чи не був донос за намовою неприятеля? Іскра запевнив, що неприятельського намовлення не було, і він за гетьманом ніякої зради не знає, а намовляв його подавати донос Кочубей протягом двох років, і коли Іскра умовляв Кочубея облишити свої наміри, то Кочубей відповідав, що готовий умерти, тільки б викрити Мазепу. Іскрі дали 10 ударів батогом. Потім взяли на тортури Кочубея і, не чекаючи мук, він сказав: «Я на гетьмана написав донос, затіяв неправду по злобі, сподіваючись, що мені повірять без глибшого слідства, і на всіх осіб, про котрих писав у виказі, писав неправдиво». Йому було завдано 5 ударів батогом.
Іскру ще раз катували і завдали 8 ударів. Він ще раз посвідчив, що не знає за гетьманом нічого, крім вірності цареві.
Допитували сотника Кованька з тортурами двічі; на нього Кочубей у своєму Доносі посилався як на свідка щодо розмов ксьондза Зеленського. Кованько посвідчив, що Кочубей научав його, запевняючи відносно милості царя, а сам він, Кованько, нічого не знає про зраду гетьмана.
27 квітня Кочубей написав лист цареві і виклав у своєму листі справжню причину своєї злоби до Мазепи. Тут Кочубей розповів про те, що Мазепа після невдалого сватання до його дочки викрав її вночі потайки, а потім повернув її батькам у супроводі Григорія Анненкова, наказавши передати Кочубеєві такі слова: «Не лише дочку твою силою може взяти гетьман, а й жону твою відняти може». Після того зваблював Мазепа дочку Кочубеєву листами і чародійськими впливами довів її до нестями: «еже дщери моей возбеситися и бегати, на отца и мать плевати». Кочубей подав паку любовних листів Мазепи до Мотрони.
Піп Святайло, котрий писав донос, і котрого тепер піддали катуванню, посвідчив, що діяв за наказом Кочубея, а сам нічого не знає про Мазепу.
30 квітня, за царським указом, усіх донощиків відпровадили під міцною вартою до Смоленська і наказали тримати їх закованими, не дозволяючи спілкуватися між собою, але 28 травня знову наказано привезти їх до Вітебська.
Тоді Кочубея знову піддали катуванню й допитували: чи не було до нього якихось підсилань від шведів, поляків партії Лещинського, запорожців чи кримських татар? Йому завдано було три удари батогом, Кочубей посвідчив, що нічого не знає, ні з ким у нього не було нарад і все супроти Мазепи він затіяв по своїй злобі. Іскрі під час катування завдали 6 ударів, допитували про те ж саме; Іскра, як і раніше, сказав, що ні від кого, опріч Кочубея, не чув поганого про Мазепу.