Причини і характер Першої світової війни. Конкурентна боротьба держав на світовому ринку перед І світовою війною

Розділ 1. Світ на зламі ХІХ-ХХ століть
§1. Причини і характер Першої світової війни

Конкурентна боротьба держав на світовому ринку

На початку XX ст. у світі ще більше загострилися міждержавні суперечності, особливо конфлікт між: Англією і Німеччиною. Вже в 90-х роках XIX ст. Англію непокоїло посилення конкуренції німецьких товарів на світовому ринку.
Інтереси Англії та Німеччини зіткнулися в багатьох районах світу. Особливої гостроти суперечності між цими країнами набули в Африці, Східній Азії і на Близькому Сході – основних регіонах експансії.
Вже наприкінці XIX ст. далекосяжні німецькі плани стали активно реалізовуватися в Східній Азії. З 1885 р. по 1893 р. експорт з Німеччини до Китаю збільшився з 16,5 млн. до 33,25 млн. марок. У 1897 р. німецька імперія під виглядом «оренди» анексувала китайський порт Цзяньчжоу, а потім нав'язала свій протекторат і півострову Шаньдун. Це викликало серйозне занепокоєння в Англії, яка здавна мала свої інтереси в Китаї. Спільний похід у 1900 р. великих держав для придушення в Китаї Іхетуанського повстання не послабив напруженості в німецько-англійських відносинах.
Водночас розпочалося активне проникнення Німеччини на Близький і Середній Схід, чому сприяло спорудження Багдадської залізниці. Багдадська магістраль відкривала Німеччині прямий шлях через Австро-Угорщину, Балканський півострів і Малу Азію до Перської затоки. Спорудження такої дороги зміцнювало позиції Німеччини на Близькому і Середньому Сході та поблизу Суецького каналу, а це у свою чергу загрожувало морським і сухопутним шляхам сполучення Англії з Індією. До початку війни Німеччина вклала в будівництво залізниці 1 млрд. марок. Проблема Багдадської магістралі стала найгострішою в англо-німецьких суперечностях на Близькому Сході Вона зачіпала також інтереси Росії і Франції, що значно ускладнювало тогочасне міжнародне становище.
Неабияку роль у розв'язанні війни відіграли і франко-німецькі та російсько-німецькі суперечності. Після перемоги у війні з Францією 1870-1871 pp. німецькі правлячі кола намагалися назавжди закріпити за собою відібрані у Франції території Ельзасу і Лотарингії.
Розуміючи, що французи не примиряться із втратою цих земель і будуть прагнути реваншу, німецькі можновладці шукали привід для того, щоб завдати нового удару і назавжди позбавити Францію будь-якої надії на повернення цих територій.
На початку XX ст. гострі сутички між Німеччиною і Францією розгорнулися довкола колоній (Франція була другою після Англії колоніальною державою). Ареною боротьби стала Північна Африка. Конфлікти між Німеччиною і Францією, спричинені розподілом ще вільних територій у Марокко у 1905 і 1911 роках, мало не призвели до війни.
Наприкінці XIX ст. ускладнилися відносини Німеччини з Росією. Німеччина була одним із важливих ринків для збуту російської сировини. У 1897 р. вона отримувала 30% від усього експорту Росії. На російському ринку збувалася значна частка німецьких промислових товарів. Німецькі підприємці розглядали Росію як постачальника сировини і ринок збуту виробів своєї промисловості, в той же час вживаючи різноманітних заходів щодо обмеження ввозу російських сільськогосподарських продуктів до Німеччини. У 1887 р. німецький уряд заборонив ввозити російську худобу і підвищив податок на експорт товарів до Росії. Розпочалася так звана «митна війна».
Правлячі кола Росії особливо непокоїла перспектива здобуття Німеччиною чорноморських проток, які мали для Російської імперії важливе економічне і стратегічне значення. Німеччина стала основною перешкодою на шляху Росії до Константинополя.
На початку XX ст. німецькі монополії досягли значних успіхів в економічному проникненні в балканські країни. В сферу німецького впливу потрапили Румунія і Болгарія. Ці країни мали велике стратегічне значення як для Німеччини, так і для Росії. Болгарія була сполучною ланкою між Німеччиною і Туреччиною, а для Росії балканські країни були найкоротшим сухопутним шляхом до чорноморських проток.
Російсько-німецькі суперечності загострювалися ще й тому, що Німеччина підтримувала експансію на Балканах Австро-Угорщини, яка була основним супротивником Росії у боротьбі за панування у цьому регіоні.
На зламі XIX і XX ст. у боротьбі за світове панування все частіше загострювалися відносини між Німеччиною і США, які розпочали боротьбу за перерозподіл європейських колоній в Азії, Африці та Латинській Америці. Зокрема, Німеччина втрутилась в іспано-американську війну 1898 р. за право володіння Філіппінськими островами. Протистояння між США і Німеччиною набуло настільки гострого характеру, що справа мало не дійшла до військового конфлікту. Врешті-решт Німеччина мусила поступитись США в Південно-Східній Азії, оскільки для неї європейські справи важили більше.