Польсько-радянська війна 1920 року

§5. Воєнні та політичні події 1918 року. Завершення Першої світової війни

Польсько-радянська війна 1920 року

За короткий час лідер польської держави Ю. Пілсудський за допомогою Антанти зумів створити сильну армію, яка здобула перемогу над Українською Галицькою армією. Не маючи іншого виходу, Голова української Директорії С.Петлюра у квітні 1920р. підписав з поляками Варшавський договір. Після цього об'єднана польсько-українська армія, швидко здолавши опір червоних військ, у травні 1920 р. здобула Київ. Проте змучене війною, окупаційними режимами, червоним терором, погромами українське селянство не підтримало Директорію.
За закликом ЦК РКП(б) на польський фронт було перекинуто і 1-шу Кінну армію С. Будьонного. 12 червня 1920 р. польсько-українська армія залишила Київ і почала відступати, не маючи змоги чинити опір переважаючим силам радянських військ. Запеклі бої розгорнулися на підступах до Варшави й Львова. Над Польщею нависла смертельна небезпека, але Ю. Пілсудський, мобілізувавши всі ресурси, зумів у боях під Замостим і Варшавою відкинути радянську кінноту й перейти в контрнаступ. У цих боях особливо відзначилася 6-та українська дивізія генерала Безручка, яка самовіддано захищала Замостя. Червона армія відступила з території Галичини. У такій ситуації у жовтні 1920 р. між Польщею і радянською Росією було підписано перемир'я, а 18 березня 1921 р. у Ризі між цими державами був укладений мир. За Польщею залишилася Західна Україна та Західна Білорусія. Українська армія С Петлюри вперто чинила опір більшовикам аж до листопада 1921 р. Та все ж вона зазнала поразки, і її підрозділи були інтерновані в Польщі. Радянська влада остаточно встановилася на всій Правобережній Україні.
У 1920-1921 pp. більшовики заволоділи Закавказзям і Середньою Азією, хоча опір партизанських загонів у Середній Азії тривав аж до кінця 20-х років.
Довше тривали бойові дії на Далекому Сході, де було чимало білогвардійських військ і підрозділів японської армії. Щоб уникнути широкомасштабної війни з Японією, більшовики утворили Далекосхідну республіку – маріонеткову, буферну «державу», яка продовжувала вести воєнні дії.
Запеклі бої тривали майже весь 1922 р. Особливо значні втрати мала Червона армія в боях під Волочаєвкою і Спаськом. Однак перемогу здобула, і в жовтні 1922 р. весь Далекий Схід став радянським.

Документи

1. «На Радянській Службі». Спогади Смільги-Бенаріс
Життя в Петербурзі ставало все нестерпнішим. Важка атмосфера терору душила багатостраждальне місто. Щоденно відбувалися арешти й розстріли, а влада не тільки не намагалася припинити масове вбивство, а навпаки – лише розпалювала дикі інстинкти солдатських мас. Голова петроградської комуни Зінов'єв не боячись кинув у маси гасло: «Ви, буржуазія, вбиваєте окремих осіб, а ми вбиваємо цілі класи». І ці слова не залишилися тільки фразою. Послушна казенна преса підхопила це гасло й зробила все від неї залежне, щоб розпалити в масах прагнення крові. Зінов'єв і ті, що з ним, могли святкувати «перемогу».

Архів російської революції. Т. 3-4. М., 1991, с 150.

2. Мирний договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною, з одного боку, і Росією, з другого боку, укладений в Брест-Литовську 3 березня 1918 р.

Ст. 1. Росія, з одного боку, і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина, з другого – оголошують, що стан війни між ними припинено; вони вирішили надалі жити між собою в мирі і дружбі...
Ст. 3. Області, що лежать на захід від лінії (починаючи від проток, що відокремлюють острови Даго і Езель від материка, через Ризьку затоку, на схід від Риги через Фрідріхштадт і Двінськ, Свенцяни, Ошмяни, на схід від Ліди, через Волковиськ, Пружани, Каменець-Литовськ і на північ від Брест-Литовська) і належали раніш Росії, не будуть більше перебувати під її верховною владою. Для зазначених областей з їх колишньої належності до Росії не буде випливати ніяких зобов'язань щодо Росії.
Росія відмовляється від усякого втручання у внутрішні справи цих областей. Німеччина і Австро-Угорщина мають намір визначити майбутню долю цих областей після зносин з їх населенням.
Ст. 4. Німеччина готова, як тільки буде укладений загальний мир і проведена повністю російська демобілізація, звільнити територію, що лежить на схід від зазначеної в абзаці 1 ст. З лінії, оскільки ст. 6 не дозволяє іншого. Росія зробить все від неї залежне, щоб забезпечити найскоріше звільнення провінцій Східної Анатолії і їх упорядковане повернення Туреччині.
Округи Ардагана, Карса і Батума також негайно звільняються від російських військ. Росія не буде втручатися в нову організацію державно-правових і міжнародно-правових відносин цих округів, а дозволить населенню цих округів встановити новий лад у згоді з сусідніми державами, особливо з Туреччиною. Ст. 5. (Зобов'язання Росії провести повну демобілізацію своєї армії, включаючи військові частини, заново сформовані радянським урядом. Переведення військових суден Росії в російські порти і залишення їх там до укладення загального миру...).
Ст. 6. Росія зобов'язується негайно укласти мир з Українською Народною Республікою і визнати мирний договір між цією державою і державами Четверного союзу. Територія України негайно звільняється від російських військ і російської Червоної Гвардії. Росія припиняє всяку агітацію або пропаганду проти уряду або громадських установ Української Народної Республіки.
Естляндія і Ліфляндія також негайно звільняються від російських військ і російської Червоної Гвардії. Східний кордон Естляндії проходить в загальному по річці Нарві. Східний кордон Ліфляндії проходить в напрямі до Ліфенгофа... Естляндія і Ліфляндія будуть зайняті Німецькою поліцейською владою до того часу, поки громадська безпека не буде там забезпечена власними установами країн і поки не буде там установлений державний порядок...
Ст. 9. Проголошення взаємної відмови від повернення воєнних витрат і відшкодування воєнних збитків.

Документы внешней политики СССР. М., 1957, Т. 1, с. 121-123.