Рожик М.Є. та ін.

Зовнішня політика і початок німецької агресії в Європі

§16-17. Німеччина у міжвоєнний період

Зовнішня політика і початок німецької агресії в Європі

Прийшовши до влади, Гітлер почав вимагати ліквідації «версальського диктату» та надання «життєвого простору» Німеччині. У липні 1933 р. з ініціативи італійського диктатора Муссоліні був підписаний «Пакт чотирьох». Але Франція та Англія домоглися, щоб із нього були вилучені статті про ревізію мирних договорів і надання Німеччині прав озброюватися. На Женевській конференції Німеччина знову поставила питання про рівноправність в озброєнні, але й цього разу їй було відмовлено. На знак протесту німецька делегація 14 жовтня 1933 р. покинула конференцію по роззброєнню і через кілька днів заявила, що виходить з Ліги Націй. У 1935 р. Німеччині було повернуто Саарську область. Поступливість Англії та Франції, мовчазна згода США щодо дій гітлерівського керівництва надихнули нацистів на нові акції. 16 березня 1935 р. німецький уряд прийняв закон про відновлення в країні загальної військової повинності. Через рік, 7 березня 1936 p., Гітлер заявив, що Німеччина в односторонньому порядку скасовує пункти Локарнських угод і Версальського мирного договору. Німецькі війська захопили Рейнську демілітаризовану зону. Наприкінці січня 1934 р. в Берліні між Німеччиною та Польщею було підписано пакт про ненапад. Пізніше німці отримали згоду Англії на побудову великої кількості кораблів надводного і підводного військового флоту.
В середині 30-х років почалося поступове зближення Німеччини з Італією. 25 листопада 1936 р. в Берліні представники Німеччини та Японії підписали «антикомінтернівський пакт», до якого приєдналася й Італія. Утворилася «вісь» Берлін-Рим-Токіо.
12 березня 1938 р. німецькі війська вступили в Австрію, і Гітлер оголосив про «аншлюс» (приєднання) цієї країни. Так у Європі спалахнуло перше вогнище війни. Версальський і Сен-Жерменський договори втратили силу. Після того, як Гітлер почав вимагати від чехословацького уряду передачі Німеччині Судетської області, де компактно проживали німці, пряма загроза нависла над Чехословаччиною. Англія і Франція не стали на захист цієї держави. 29-30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбулася конференція глав держав та урядів Німеччини, Італії, Англії та Франції, де А. Гітлер, Б. Муссоліні, Н. Чемберлен, Е. Даладьє вирішили долю Чехословаччини. Судети переходили до Німеччини, частина земель – до Угорщини і Польщі. США не прореагували на жодну з ухвал «мюнхенської змови». Не надав допомоги Чехословаччині і Радянський Союз, який мав із нею договір про взаємодопомогу. На початку березня 1939 р. Чехословаччина перестала існувати як незалежна держава. Водночас Гітлер дозволив Угорщині розпочати війну й окупувати Карпатську Україну, яка проголосила себе незалежною. В Європі наростало напруження. Німеччина відібрала у Литви Клайпеду (Мемель), а Італія захопила Албанію. Альянс Гітлера і Муссоліні ставав дедалі загрозливішим для цілого світу. Це нарешті зрозуміли великі європейські держави. 28 квітня 1939 р. Німеччина оголосила про анулювання німецько-польського договору. До початку другої світової війни залишалося лише чотири місяці.