Зовнішня політика Румунії у міжвоєнний період. Посилення впливу Німеччини на Румунію

§23. Румунія у міжвоєнний період

Зовнішня політика. Посилення впливу Німеччини на Румунію

Європейська політика Румунії 20-х років орієнтувалася на Польщу і Францію. У березні 1926 р. було підписано договір між Румунією і Польщею, який гарантував непорушність кордонів цих двох держав. Водночас було укладено таємну військову конвенцію, у відповідності з якою обидві сторони зобов'язувалися надавати взаємодопомогу у випадку агресії СРСР. У цьому ж році було підписано франко-румунський договір, який підтвердив законність приєднання Румунією Бессарабії. На випадок війни з СРСР Франція зобов'язувалася забезпечити румунську армію необхідним військовим спорядженням і зброєю. Посилився вплив на зовнішню політику Бухареста Італії і Великобританії. З Італією Румунія уклала договір про «дружбу і сердечне співробітництво» (вересень 1926 р.), за яким обидві сторони зобов'язувались дотримуватись непорушності кордонів. Італія виділила Румунії позику на 200 млрд. лір, а Румунія надала Італії нафтову концесію з правом вивозу сирої нафти. Водночас Румунія підписала договір про ненапад і арбітраж з Німеччиною та Грецією.
У 30-х роках частина правлячої верхівки у Румунії все більше схилялась до союзу з Німеччиною. Однак були політики, які вважали, що Версальська система мирних договорів може бути переглянута у невигідному для країни напрямі. Тому румунська дипломатія маневрувала, намагаючись зберегти статус-кво на Балканах. У 1933 р. Румунія підписала конвенцію про визначення агресора і встановила в 1934 р. дипломатичні відносини з СРСР. Питання про Бессарабію залишалось відкритим.
У той же час фашистам надавались поступки. У 1937 р. вони отримали дозвіл носити свастику. Король Румунії і його оточення почали готувати новий правий переворот. 10 лютого 1938 р. у Румунії було встановлено режим особистої влади короля. За новою конституцією ліквідовувались демократичні свободи, розпускався парламент, заборонялись профспілки, політичні партії й антифашистські організації. Водночас було оголошено про створення єдиної партії – «Фронту національного відродження», який мав право на участь у виборчих кампаніях. Однак гітлерівська Німеччина спровокувала «Залізну гвардію» на чолі з Кодреану на проведення фашистського перевороту. В квітні 1938 р. уряд розкрив змову «залізногвардійців». Багатьох із них заарештували, а самого керівника засудили до 10 років каторги. Наприкінці вересня 1939 p., коли вже розпочалася друга світова війна, «залізногвардійці» зробили ще одну спробу встановлення фашистської диктатури. Вони вбили прем'єр-міністра А. Колінеску, але й цього разу заколот провалився. Встановлення королівської диктатури сприяло зближенню Румунії з Німеччиною. У березні 1939 р. між обома державами було підписано договір «про зміцнення економічних відносин». Економіка і політика Румунії дедалі більше контролювались гітлерівською Німеччиною.