Японія у міжвоєнний період. «Рисові бунти» 1918 року

Розділ 7. Країни Азії
§29-30. Японія

Участь Японії у Першій світовій війні

Участь Японії у першій світовій війні була номінальною. Декларуючи свою приналежність до держав Антанти, вона скористалася воєнною ситуацією в Європі і в 1914 р. захопила німецькі колоніальні володіння в Китаї. Сповідуючи принцип «Азія для азіатів», Японія прагнула зміцнити свої економічні й політичні позиції в країнах басейну Тихого океану.
У роки війни японські промислово-монополістичні об'єднання (дзайбацу), особливо концерни «Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Сумітомо», отримуючи максимальні прибутки, значно розширили промислове виробництво. Так, протягом 1914-1919 pp. за вартістю продукції (у млн. єн) текстильна промисловість Японії виросла на 431%, металургія – на 600%, машинобудування – на 550%. Швидкими темпами розвивався флот. Для суднобудівних компаній настав «золотий період».
Проте сприятлива кон'юнктура негативно позначилася на життєвому рівні японського народу. Зростання цін, соціальні обмеження, мілітаризація країни, значне погіршення умов праці викликали незадоволення широких верств суспільства.

«Рисові бунти» 1918 року

У сільському господарстві Японії панували майже середньовічні порядки. Процес обезземелення супроводжувався зростанням кількості орендарів та напіворендарів. Висока натуральна орендна плата (60-70% урожаю), високі ціни на добрива, рис, заборгованість лихварям та монополістичним компаніям прирікали селян на хронічні злидні, голод і деградацію.
Чергове підвищення цін викликало масове обурення, відоме під назвою «рисових бунтів». У серпні 1918 р. жінки рибалок у префектурі Тояма захопили навантажений рисом корабель та декілька складів. Через кілька днів в Кіото (історичній столиці Японії) юрби голодних почали захоплювати магазини й ділити рис. У містах Осака, Кобе і Нагая тисячі людей вийшли на вулиці, вимагаючи зниження цін на рис та інші продукти харчування. Народне повстання охопило три столичні округи (Токіо, Кіото, Осака) та 36 префектур. Незадоволені захоплювали рисові склади і вперто протистояли військам, які уряд
посилав для наведення порядку. За якихось два-три тижні «рисові бунти» охопили майже всю Японію. Кількість їх учасників досягла 10 млн. До них приєдналися шахтарі й рудокопи острова Косю, робітники сталеливарних і суднобудівних заводів концерну «Міцубісі». Однак стихійність, розпливчастість вимог учасників «рисових бунтів» прирікали їх на невдачу. Урядові структури, зокрема армія і поліція, зуміли локалізувати цей рух, роздробити його й придушити.
Понад 7 тисяч учасників повстань заарештували, відправили на каторгу або засудили до тривалого ув'язнення. Тисячі людей було вбито й поранено під час сутичок. Уряд суворо заборонив публікувати будь-які повідомлення про ці події. Одначе «рисові бунти» серйозно вплинули на внутрішнє становище, підштовхнувши демократичні сили країни до згуртування.