Розгром німецьких військ під Сталінградом (битва під Сталінградом)

§47. Хід Другої світової війни у 1943 році

Розгром німецьких військ під Сталінградом

28 червня 1942 р. розпочався великий німецький наступ з метою захоплення Сталінграда і Кавказу. Гітлер планував вийти на лінію Воронеж-Сталінград-Астрахань-Баку-Батумі, «відрізати» Москву від волзького й уральського тилу і потім взяти столицю Радянського Союзу. У разі успішного наступу у війну проти СРСР планували вступити Туреччина та Японія. Проте німці не змогли захопити жодного із запланованих міст. Німецькі плани зруйнувала битва за Сталінград. Вона розпочалася 17 листопада 1942 р. і тривала 6,5 місяців. Під час наступу німцям вдалося здійснити глибокий прорив до Кавказьких гір, але пробитися у Закавказзя вони не змогли. Чотири місяці радянські війська вели оборонні бої. Втрати з обох боків були великими.
19 листопада 1942 р. Червона армія перейшла у контрнаступ і за п'ять днів війська Південно-Західного, Донського та Сталінградського фронтів під командуванням генералів М. Ватутіна, К. Рокосовського й А. Єременка прорвали німецький фронт і замкнули кільце оточення навколо головних сил ворога. 22 німецькі дивізії фельдмаршала Паулюса (понад 300 тис. чол.) опинилися в оточенні. Запропоновані командуванням Донського фронту умови капітуляції були відхилені Гітлером.
Потужна група армій «Дон» на чолі з фельдмаршалом Манштейном 12 грудня зробила спробу прорвати кільце оточення на Волзі. Та 24 грудня наступ німців було зупинено, угруповання Манштейна розгромлено і до 31 грудня відкинуто на 200-250 км. Не справдилися розрахунки гітлерівців і на створення «повітряного мосту» допомоги. За період блокади на Волзі було знищено 1106 бойових і транспортних літаків вермахту.
10 січня 1943 р. війська Донського фронту перейшли в наступ і 2 лютого змусили капітулювати залишки оточеної в Сталінграді 6-ї німецької армії Паулюса. У полон було взято понад 91 тис. чол., в тому числі 2,5 тис. офіцерів і 24 генерали на чолі з фельдмаршалом. Крім того, були розгромлені 3-я і 4-а румунські армії.
Сталінградська битва стала поворотним пунктом у ході другої світової війни. Перемога радянських військ на Волзі спричинила глибоку кризу в Німеччині. Фінляндія й Угорщина почали готуватися до виходу з війни, Італія опинилася на межі політичної катастрофи, ще обережнішою стала політика Японії і Туреччини.
Англія і США зрозуміли, що Німеччина і її союзники програють війну. На нараді в Касабланці у січні 1943 р. Рузвельт і Черчілль підтвердили свої наміри не припиняти війну до повної капітуляції агресора. Проте жодних конкретних рішень про відкриття другого фронту в Європі не було прийнято.
Перемога в битві на Волзі дала змогу Червоній армії заволодіти стратегічною ініціативою і розгорнути наступ по всьому фронту від Ленінграда до Кавказу. В січні 1943 р. була знята 18-місячна блокада Ленінграда. За зимово-весняний період радянські війська просунулися на захід на 600-700 км, розгромивши 112 німецьких дивізій.