Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки

23.3. Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки

Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) – вдатний український письменник, громадсько-політичний діяч. Випускник Дрогобицької гімназії та філософського факультету Львівського університету перебував під впливом ідей М. Драгоманова. Він видавав журнал «Громадський друг» (з-за переслідування поліції міняв назви на «Дзвін», «Молот»), де знайшли відображення його суспільно-політичні погляди. Франко поділяв соціалістичні ідеї про перехід до більш справедливого ніж капіталізм суспільного ладу, однак засуджував ідеї К. Маркса про пролетарську державу та революцію. Він виступав проти антидемократизму та антиукраїнства марксизму. Для нього політичні права і свободи знаходилися вище, ніж інтереси певних класів і партій. Майбутню пролетарську державу, яку пропонував Маркс, Франко бачив «величезною народною тюрмою».
1890 р. з ініціативи Франка заснована Русько-українську радикальну партію, що стала першою партією в Україні. Вона виступала за самостійну, соборну, демократичну, соціалістичну українську республіку. 1899 р. Франко разом з М. Грушевським утворили Національно-демократичну партію, але вже без соціалістичного напрямку. Видатний письменник працював у Науковому Товаристві ім. Шевченка, очолював філологічну секцію, редагував «Літературно-Науковий Вісник» НТШ.