Дрібниця В.О.

Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький

24.1. Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький

З занепадом Київської Русі та Галицько-Волинського князівства у XIII-XIV ст. провідну роль в українському державотворенні стала відігравати шляхта – дрібні та середні землевласники. Саме вони намагалися підтримати князя Свидригайла у його спробі прийти до влади, оскільки останній виступав проти поглинання Литви Польщею. Українська шляхта була зацікавлена у збереженні автономії українських земель у складі Великого Князівства Литовського.
До визначних українських шляхтичів, котрі відстоювали права українців, належить Констянтин-Василь Острозький (1526-1608 pp.). Він володів великими местностями на Волині, Київщині, Поділлі, Галичині, був старостою володимир-волинським, воєводою київським, сенатором. Навіть претендував на польську корону після смерті короля Сигізмунда II Августа (1572 p.) і московський трон після смерті царя Федора Івановича (1598 p.). Острозький послідовно захищав українські права, був активним противником Люблінської унії, підтримував зв'язки з козаками, хоча і приймав участь у придушенні повстань К. Косинського та С. Наливайка.
Острозький відіграв значну роль у національно-культурному житті України. Він засновник шкіл у Турові, Володимир-Волинському, Слов'яно-греко-латинської академії та друкарні в Острозі. На його кошти видано повний текст Біблії староукраїнською мовою (Острозька Біблія). Не заперечуючи проти об'єднання православних і католиків, виступав за те, щоб це питання розглядалося не тільки вищим духовенством, а на церковному соборі. З прийняттям Брестської унії виступив проти неї.
Після Люблінської унії 1569 р. польський король починає роздавати українські землі польським шляхтичам. Щоб зберегти свої наділи українські шляхтичі – Вишневецькі, Острозькі, Заславські, Збаразькі, Немиричі – вимушені переходити у католицтво і ополячуватися, або поповнювали козацькі ряди (П. Сагайдачний, Б. Хмельницький). Українська шляхта переставала бути державотворчою силою. Цю роль на себе перебрало у XVI-XVII ст. козацтво.