Запорізька Січ в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки московським урядом в останній чверті XVIII століття

24.2. Запорізька Січ в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки московським урядом в останній чверті XVIII століття

Запорізька Січ, що існувала на території нижнього Подніпров'я у середині XVI ст. – 1775 p., відіграла значну роль в історії українського народу. Вона була формою української державності у період наступу на Україну Польщі, Кримського ханства, Московії. Республіканська форма правління, участь найширших кіл козацтва у вирішенні практично всіх господарських та суспільних питань перетворили Запорізьку Січ на стійкий політичний організм. Висока виживаність Січі протягом довгого часу в умовах тиску іноземних держав забезпечувалася внутрішньою демократією, рівністю всіх козаків перед звичаями та традиціями.
Саме запорізьке козацтво розпочало боротьбу за українську державність у кінці XVI – на початку XVII ст., підтримало Б. Хмельницького в ході Визвольної війни. Запорізький полково-сотенний устрій та принципи демократії були використані Б. Хмельницьким при розбудові Гетьманщини. Щоправда козацтво ніколи не хотіло бути підпорядкованим гетьманській владі, намагалося зберегти свою самостійність від Гетьманщини, що послаблювало сили українства. Конфлікти між Січчю та Гетьманщиною використала у своїх цілях царська Росія.
На Січі стали формуватися нові соціально-економічні умови. Ту виникло і розвивалося хутірське господарство – зимівники, що було більш прогресивною формою господарювання, ніж використання селян-кріпаків. Козаки стали вільним станом в умовах феодальної Польщі, а пізніше Росії. Саме ці причини – демократизм та вільне землеволодіння на Січі ніяк не вписувалися в умови існування Російської імперії.
Уперше Січ зруйнував Петро І, коли частина козацтва перейшла на бік гетьмана Мазепи. Потім наміри зруйнувати Січ з'явилися в російських урядовців у 60-і pp. XVII ст. однак на перешкоді стали внутрішні негаразди – Селянська війна під проводом О. Пугачова. Тільки після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 pp., коли Росія отримала вихід до Чорного моря, ці наміри були проведені у життя.
З приходом до влади в Росії імператриці Катерини II автономії України завдано смертельного удару – 8 червня 1775 р. царські полки чисельністю 100 тис. чол. під командуванням генерала П. Текелія зруйнували останній осередок української державності – Запорізьку Січ. Козакам було запропоновано записатися до селянського чи міщанського стану, багато старшин зазнали переслідувань.