Слово про гетьмана Хмельницького (частина 6)

Слово про гетьмана (частина 6)

Таким же новатором Хмельницький був і в організації козацького війська, і в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління на Україні.
Як визначний політик, він немало сил докладав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Ніхто як до нього, так і після нього не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.
Говорячи про велич діянь Хмельницького, слід окремо зупинитись на такій історичній події, як Переяславська рада 1654 року.
Треба сказати, що кожне покоління українського народу по-різному оцінює цей крок Богдана Хмельницького. Оцінки ці неоднозначні і суперечливі. Вони породжені тими державними і політичними реаліями, які складалися у той чи інший період історії України.
Оскільки у нарисі М. І. Костомарова про Переяслав говориться лише побіжно, а про «Березневі статті», за якими визначалося політичне і юридичне становище України у складі Росії не говориться зовсім, є потреба бодай коротко сказати про них у цьому вступі.
Термін «возз'єднання» вживався і вживається як у дореволюційній, так і у вітчизняній літературі. В історичній літературі набув ужитку і термін «приєднання», що ввібрав у себе зміст рішення Земського собору від 1 жовтня 1653 року: «...А про гетьмана про Богдана Хмельницького і про все Військо Запорізьке бояри і думні люди приговорили, щоб великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович всея Русі ізволив того гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями прийняти під свою государеву високу руку для православної віри і святих божих церков».
Звідси випливає звинувачення Богдана Хмельницького у тому, що возз'єднанням і своїми статтями він привів Україну до втрати незалежності і державності. Що можна сказати на це сьогодні? Всі документи, які дійшли до нас, говорять про те, що Богдан Хмельницький прагнув до об'єднання України з Росією. Про це, зокрема, свідчать понад 30 його листів до царя Олексія Михайловича. Вже в першому, за шість років до цієї події, він писав: «Зичили бихмо собі самодержца господаря такого в своей землі, яка ваша царская велможност православний християнський цар». У тих конкретних умовах це означало прагнення до возз'єднання.
Цікавими у зв'язку з возз'єднанням, яке дехто розцінює як приєднання, є «Березневі статті», що з одного боку висували козацькі вимоги щодо майбутньої України, а з іншого – підтверджували їх і надавали автономію Україні, у складі Російської держави. І не вина Хмельницького, що після його смерті закладене ним для блага Вітчизни було сплюндроване, і не без допомоги як російських, так і польських правителів.
Про це, зокрема, свідчить та обставина, що оригіналу «Березневих статей» не виявлено і до сьогоднішнього дня. Ще Петро І хотів познайомитися з ними, але пошуки у архівосховищах, які проводилися за його наказом, так нічого і не дали. Залишилися лише чернетки і нові редакції, створені у ході переговорів.
Вони, переговори, почалися з приїзду до Москви на початку березня 1654 року посольства Хмельницького на чолі з генеральним суддею Самійлом Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником Павлом Тетерею. Посольство мало юридично оформити возз'єднання України з Росією, викласти царю статті, які виробив Хмельницький разом з старшиною. Ці статті охоплювали широке коло питань – від прав і привілеїв козацького війська, його кількості до оборони української держави.
13 березня 1654 року ці статті були усно викладені керівниками посольства приказним дякам. Однак ті, порадившись, запропонували викласти їх письмово: «И говоря бояря и посланником прислать речи их на письме».
Наступного дня, 14 березня 1654 року, посли від імені «гетьмана і всего войска Запорожского» подали свою чолобитну у письмовій формі – «следуют письменные статьи» у кількості 23 пунктів, які відрізнялися від попередніх як за своїм складом, так і більш чітким порядком і визначенністю. Скорочена редакція цих статей з 11 пунктів і була показана російському уряду 21 березня...
Правда, існує ще один документ під умовною назвою «14 статей» («Переяславські статті»), який був створений у ході переговорів між представником царського уряду князем О. М. Трубецьким і гетьманом Юрієм Хмельницьким у Переяславі у жовтні 1659 року. Треба сказати, що саме цей документ, який виявився найбільш вигідним царському уряду, насильно поширювався на Україні і використовувався, коли потрібно було показати неправомірність козацьких вимог щодо своїх привілеїв і незалежності України...
Ще навесні 1656 року Богдан Хмельницький тяжко захворів. І відтоді хвороба вже не відпускала його. У першій половині 1657 року вона загострилася і набрала небезпечного характеру. 27 липня (6 серпня за новим стилем) гетьман помер у Чигирині.
Велич людини і пам'ять про неї визначаються її ділами. Життя і справи Богдана Хмельницького були віддані Україні, її народу, збереженню єдності і миру між українським і російським народами, і це забезпечило йому видатне місце не лише у вітчизняній, а й у світовій історії, у нетлінній пам'яті рідного народу.