Богдан Хмельницький. Примітки (Бутич І. Частина 2)

Примітки (частина 2)

11. Вишневецькі – український князівський магнатський рід, що покатоличився і спольщився в кінці XVI – на початку XVII ст. У XVI-XVII ст. обіймали керівні посади в державному апараті Польщі і брали участь у боротьбі магнатів за владу.

12. Напевне, мова йде про Боплана Гійома Лавассер де (бл. 1600-1673) – французького військового інженера, який у 1630-1648 pp. перебував на службі у польського уряду, керував будівництвом фортець на Південній Україні. 1650 р. він видав «Опис України», що містить цінні відомості з історії, географії, культури та етнографії України.

13. Старовольський Шимон (1588-1656) – польський письменник та історик. Автор праць «Історія Сигізмунда І» (Краків, 1616), «Польща» (Кельн, 1632). Відзначав відвагу запорізьких козаків, їхні заслуги у боротьбі проти кримських татар і Туреччини.

14. Жолкевський (Жулкевський) Станіслав (1547-1620) – польський державний і військовий діяч. З 1588 р. – коронний польний гетьман, з 1613 р. – великий коронний гетьман, з 1617 р. – канцлер.

15. Йдеться про Житомирську магнатську комісію 1614 року, призначену польсько-шляхетським урядом для придушення визвольного селянсько-козацького руху на Україні. До її складу входили коронний гетьман С. Жолкевський, князі Я. Острозький, Я. Заславський і кам'янецький староста В. Казановський. 10 жовтня 1614 р. комісія зібралася у Житомирі й оголосила представникам реєстрової старшини ординацію, яка фактично позбавила реєстрових козаків привілеїв. Реєстрові відмовилися визнати ординацію.

16. У відповідь на репресії польсько-шляхетських військ у 1625 р. вибухнуло селянсько-козацьке повстання під керівництвом запорізького гетьмана М. Жмайла. Коли польське військо 1 жовтня підійшло до Канева, козацький гарнізон вийшов з міста і після бою з каральними загонами під Мошнами відійшов у Черкаси. Разом з місцевими канівськими козаками гарнізон відступив до гирла р. Цибульник, де збиралися інші козацькі загони. Незабаром сюди підійшли запорожці на чолі з М. Жмайлом. Після бою повстанці відступили до Корукового озера. Повторна спроба поляків розбити повстанців біля озера не мала успіху, і польський гетьман С. Калиновський вимушений був почати переговори, унаслідок яких частина козацької старшини усунула Жмайла від гетьманства і підписала невигідний для козаків Коруківський договір. Подальша доля Жмайла невідома.

17. Ходика Федір Федорович (Кобизевич, р. н. невід. - 1625) – київський війт (1613-1618, 1621-1625). Сукноторговець. У 1592-1613 pp. райця (радник) Київського магістрату. Наприкінці 1624 р. Ходика разом з уніатським священиком І. Юзефовичем і покатоличеними магістратськими урядовцями почав опечатувати православні церкви у Києві й передавати їх уніатам. На початку 1625 р. обурені православні міщани разом з козацькими загонами полковників А. Лазаренка і Я. Чигринця розпечатали церкву, а Ходику разом з І. Юзефовичем втопили в Дніпрі.

18. Конецпольський Станіслав (1591-1646) – польський магнат, коронний гетьман (з 1632). З 1623 р. очолював польсько-шляхетське військо, яке в бою під Боровицею зазнало від козацького війська значних втрат. Проте Конецпольському вдалося укласти з старшинською козацькою верхівкою вигідну для шляхетської Польщі Куруківську угоду 1652 р. 1635 р. з ініціативи Конецпольського було збудовано фортецю Кодак.

19. Дорошенко Михайло (р. н. невід. – 1628) гетьман реєстрових козаків (1625-1626). Вперше згадується в документах про Хотинську битву як козацький полковник, прибічник П. Сагайдачного. Обраний замість Жмайла гетьманом, підписав Корсуківський договір. За цією угодою число реєстрових козаків збільшилось до 6 тисяч, за козаками збереглося право обрання гетьмана з наступним затвердженням його королем; польський уряд зобов'язувався виплачувати козакам щорічно 60 тис. злотих, крім додаткової плати для старшини; козаки могли користуватися своїми правами і вольностями тільки на королівських землях і зобов'язані були виселитися з маєтків духовенства і шляхти; козакам заборонялося здійснювати походи у турецькі землі і вступати у зносини з іноземними урядами. За наказом польсько-шляхетського уряду Дорошенко намагався захопити Запорізьку Січ, але внаслідок збройного опору відступив. Загинув під час облоги Кафи (Феодосії).

20. Чорний Григорій (р. н. невід. – 1630) – гетьман реєстрових козаків (1628-1630). Брав участь у поході козаків на чолі з М. Дорошенком у Крим (1628). Після обрання гетьманом проводив угодівську політику з шляхетською Польщею. На початку повстання під керівництвом Федоровича 1630 р. був страчений козаками.