Предмет дидактики

В педагогіці є кілька підходів до такого визначення. Наприклад, предмет дидактики – це:

• навчання як засіб освіти та виховання;
• закономірності та принципи навчання, його цілі, наукові підвалини його змісту;
• взаємодія викладання й учіння в їх єдності;
• не тільки власне процес викладання й учіння, але й умови, необхідні для його здійснення (зміст, організація, засоби тощо), а також різні порівняно стійкі результати виконання цих умов.

Український педагог М. М. Фіцула предметом дидактики вважає:

1. визначення мети і завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;
2. окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства;
3. виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, спеціальної пошуково-експериментальної роботи;
4. обгрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених його закономірностей;
5. вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання;
6. забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання.

Польський учений-дидакт Ч. Купісевич дає таке визначення: «Предметом дослідження загальної дидактики є процес викладання й учіння разом із факторами, що його породжують, умовами, в яких він протікає, а також результати, до яких він призводить». До навчальної діяльності він відносить також і самоосвіту.

Правомірно стверджувати, що об'єктом загальної дидактики як педагогічної науки є навчання у всьому його обсязі. Предметом її є система відношень:

• суб'єкт викладання – суб'єкт учіння;
• суб'єкт учіння – навчальний матеріал;
• взаємовідношення між суб'єктами учіння;
• основні закономірності між усіма компонентами навчального процесу.

Різноманіття цих відношень становить сутність навчального процесу. Безумовно, серед них найголовнішим є союз викладання і учіння, тобто взаємини учителя й учня.