Закономірності просторового розміщення угруповань (частина 2)

Рис. 5.12. Еколого-фітоцсіютичні пояси комплексної зеленої зони міста і температурні градієнти.

Усі ці підходи покладені в основу розробленої екоклінної диференціації фітоценотичного покриву великих міст і їх приміських зон (рис. 5.12). Першому еколого-фітоценотичному поясу відповідають лісова рослинність з характерним панівним лісовим кліматом. Другий еколого-фітоценотичний пояс – це рослинність крупних лісопарків і парків, яка відрізняється від лісової більшою зрідженістю насаджень, а отже, і сухішим кліматом, який називаємо "лісостеповим". До третього еколого-фітоценотичного поясу належать міські сади і сквери, які внаслідок великої зріджуваності насаджень і теплоенергетичного впливу міста характеризуються "степовим" кліматом. І нарешті, четвертий еколого-фітоценотичний пояс – це вуличні насадження на території із значними замощенням і забудовою. Вони повністю залежать від "пустельного" клімату цих територій, про що свідчить різке скорочення вегетаційного періоду вуличних насаджень і передчасне опадання листя. Цей кліматичний градієнт названо "пустельним".
Однак на формування фітоценотичного покриву міста впливає не лише кліматичний фактор. Він взаємодіє з едафічним і полютантно-забруднюючим факторами. Якщо простежити дію цих факторів від периферії до центру міста з його радіально-концентраційною системою розвитку, то з'ясується, що поряд з ксерофілізацією (зневодненням) атмосферного повітря зростає рН, тобто відбувається процес алкалізації (олужнення) міських ґрунтів (від 4,0 в лісах до 9,0 у вуличних насадженнях), зростає в ґрунтовому розчині перевага гумінових кислот над фульвовими (рис. 5.13). Подібний градієнтний підхід використаний німецьким екологом Б.Клауснітцером (1990) для вивчення розміщення популяцій міської фауни (від периферії до центру міста). Автор назвав градієнти середовища "урбаністичними":

Рис. 5.13. Температура повітря і рН грунту в різних еколого-фітоцепотичних поясах КЗЗМ Львова (червень-липень, сонячна погода).

R-H-градієнт (від лат. рустікус – селянський, гортус – сад) – приміська сільськогосподарська зона з полями, садами, плантаціями тощо, де широко використовують регулярну обробку ґрунту; повну, звичайно щорічну, ротацію, часто – закладку монокультур, удобрення ґрунтів, методи хімічного захисту рослин і т.п. Цьому градієнту відповідають зооценози, характерні для сільських і лісових ландшафтів.
R-M-градієнт (від лат. рупус – скеля і муру с – стіна), який відбиває збільшення "кам'янистості" ландшафту і реакцію на це фауни. В будівлях різної поверховості і висоти селяться угруповання спеціалізованої міської фауни.
С-С-градієнт (від лат. каверна – печера і целла – камера), який описує перехід від життя в печерах до заселення підвалів.
А-Е-градієнт (від лат. арбор – дерево, еремус – пустеля) – дерева (сади, сквери, бульвари, алеї) в щільній міській забудові центрів міст (III-IV еколого-фітоценотичні пояси) з їх характерною фауною. Зміну видового багатства зі зміною "урбаністичного" градієнта зображено на рис. 5.14 та 5.15.

Рис. 5.14. Зміна видового багатства різних таксонів комах при русі від центру до периферії (крайової зони) міста у Відні.

Рис. 5.15. Кількість видів ( S ) перетинчастокрилих у Граці: З – щільно забудована частина міста; П – парки в центральних районах; С – слабо забудовані периферійні райони з луками, садами, полями; О – околиці міста (10-кілометрова зона).