Основні екосистеми біосфери. Лісові екосистеми

7.3.4. Основні екосистеми біосфери

Наземні екосистеми біосфери об'єднують в три основних типи: 1) наземні біоми; 2) прісноводні екосистеми; 3) морські екосистеми.
В 70-80 роки об'єктом ландшафтних міждисциплінарних вивчень у рамках МБП стали основні біоми світу – степи, листопадні ліси помірної зони, північні хвойні ліси, тундри та пустелі. За складом флори і фауни світ розподілений на шість крупних регіонів (за Реймерсом – біогеографічні області), які загалом збіглися з основними континентами. Кожна із природних зон характеризується особливими умовами накопичення органічної речовини (рис. 7.14).

Рис. 7.14. Типи широтних змін у вкладі марко-, мезо- та мікрофауни в процесі руйнування в наземних екосистемах. Накопиченню органічної речовини в грунті (ОРҐ) (обернено пропорційно швидкості руйнування листового опаду) сприяють низька температура та заболочення, коли мікробна активність послаблена.

Виходячи із функціональних особливостей фітосфери і природний, і штучний рослинний покриви, а отже, і екосистеми, які формуються за його провідною участю, можна розподілити таким чином: а) ліси; б) луки і пасовища; в) орні землі (табл. 7.3). Близько половини земель (40,5%) – тропічні колючі рідколісся, чапаралі, пустелі, тундри тощо.

Таб лиця 7.3 Розподіл наземних екосистем у різних регіонах світу, % площі суші

7.3.4.1. Лісові екосистеми

Сьогодні практично вся лісова рослинність планети описана і закартографована. Виділяють три типи рослинності:
а) північна позатропічна рослинність: підгольцеві чагарники; приокеанічні березняки і рідколісся (Камчатка й Аляска); тайгові ліси (темнохвойні, модринові, соснові, березові); хвойно-широколистяні і березово-осикові притайгові ліси; широколистяні (дубові, букові, кленові та ін.) ліси; гірські хвойно-широколистяні і хвойні ліси; субтропічні хвойні і широколистяні ліси та чагарники; субтропічні гірські хвойно-широколистяні і хвойні ліси; ксерофільні рідколісся і чагарники; субальпійські чагарники і рідколісся;
б) тропічна рослинність: вологі вічнозелені тропічні ліси; мангрові ліси, змінно-вологі листопадні тропічні ліси; тропічні ксерофільні рідколісся і чагарники; тропічні савани (і саванові ліси);
в) південна позатропічна рослинність: вологі підтропічні (араукарієві, евкаліптові та ін.) ліси; жорстколистяні ліси і рідколісся; широколистяні (із антарктичного бука та інших порід) ліси.

Поданий перелік основних лісових екосистем має горизонтальний зональний характер. Існує аналогічна вертикальна (гірська) зональність, або поясність, зумовлена різноманітністю теплового режиму. Як правило, тут основні угруповання розташовані у вигляді неправильних поясів, часто з дуже вузьким екотопом. Наприклад, Карпатська гірська зона розпочинається з відносно континентальних дібров у підніжжі і переходить у дубово-буковий пояс на висоті 200-400 м н.р.м. (скельний дуб, бук лісовий), пояс бука в основному простягається до 600 м н.р.м. За ним пролягає зона хвойних лісів (ялицевих, смерекових з домішкою бука, бузини червоної, клена-явора, сірої вільхи). На висоті близько 700-1100 м розташований пояс природних смеречин, за яким здіймається криволісся і пояс альпійських лук.
Екосистеми трав'яних ландшафтів. Представлені головним чином екосистемами степів і лугів, природними і культурними екосистемами пасовищ, сінокосів і агробіогеоценозів.