Енвайронменталіст, ендемік, ендойкія, енергетична криза, енергозбереження, ентальпія, ентропія, епідемія, епізоотія, епіойкія, епіфіли, епіфіти, епіфітотія

Е

ЕНВАЙРОНМЕНТАЛІСТ (від англ. environment – довкілля), інвайронменталіст – 1) фахівець із довкілля (еколог, гігієніст та ін.); 2) прихильник дбайливого ставлення до навколишнього середовища, учасник руху за охорону природи.
ЕНДЕМІКИ – див. Вид ендемічний.
ЕНДОЙКІЯ (від гр. endon – усередині та oikia – дім, родина) – співжиття (симбіоз) тварин різних видів у формі квартирантства, за якого квартирант оселяється всередині тіла хазяїна, не завдаючи йому істотної шкоди (Наприклад, деякі види нематод живуть у кишечнику коней, живлячися мікроорганізмами).
ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА (від гр. krisis – поворотний пункт, кінець) – гостра нестача енергоносіїв, насамперед нафти.
ЕНЕРГІЯ СОНЯЧНА (від гр. energeia – дія, діяльність) – електромагнітна й корпускулярна енергія, що надходить на Землю від Сонця. Один з осн. і незамінних факторів екологічних, без яких неможливе існування життя на планеті.
ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ – заходи, спрямовані на заощадження теплової та електричної енергії, а також використання альтернативних джерел енергії.
ЕНТАЛЬПІЯ екосистеми (від гр. enthalpo – нагріваю) – функціональний стан екосистеми, що визначає її тепломісткість.
ЕНТРОПІЯ екосистеми (від гр. en – у, всередину та trope – поворот, перетворення) – необоротне розсіяння енергії екосистемою. Міра безладу в екосистемі: чим більший показник Е., тим менш стійка екосистема в часі й у просторі. Макс. ступінь Е. характерний для деградованих екосистем, мін. – для клімаксових.
ЕПІДЕМІЯ (від гр. epidemia – пошесна хвороба) – масове поширення інфекційного захворювання серед населення певної місцевості. На виникнення та розвиток Е. впливають фактори довкілля й соц.-екон. потрясіння.
ЕПІЗООТІЯ (від гр. ері – на, над та zoon – тварина) – масове поширення інфекційного захворювання серед тварин на значній території (ящур, чума та віспа свиней, чума й холера птахів та ін.). Е. небезпечна для людини.
ЕПІОЙКІЯ (від гр. ері – на, над та оікіа – дім, родина) – форма коменсалізму, за якої один організм оселяється на поверхні тіла ін., не завдаючи йому шкоди (прикріплення деяких морських організмів до тіла плавних тварин, гніздування на деревах, обростання стебла чи листків водоростями тощо).
ЕПІФІЛИ (від гр. ері – на, над та phyllon – листок) – рослини, що оселяються на листках (але не на гілках і стовбурах) ін. рослин, гол. чин. вічнозелених (водорості, мохи, рідко – квіткові). Пор. Епіфіти.
ЕПІФІТИ [від гр. ері – на, над та ...фіт(и)] – рослини, які оселяються на ін. рослинах (переважно на стовбурах і гілках дерев) і одержують поживні речовини з навколишнього середовища (орхідні, мохи, лишайники, папороті). Пор. Епіфіли.
ЕПІФІТОТІЯ (від гр. ері – на, над та phiton – рослина) – масове поширення інфекційних хвороб рослин, спричинених паразитичними грибами, бактеріями, вірусами.