Quo vadis? Особливості сьогодення і картинки минулого (частина 3)
Зміна засобів життєзабезпечення при переході від мисливства і збиральництва до рільництва і скотарства зумовила глибокі й комплексні зміни в культурі, системі цінностей, побудові соціуму та ін.
Однією з основних стала зміна характеру воєнних дій, які, на жаль, у минулому точилися майже безперервно. В суспільстві мисливців війна велася з метою знищення дорослої частини ворожого племені та привласнення його території і жінок з маленькими дітьми. Захоплювати у полон дорослих чоловіків було недоцільно, оскільки їх не можна було без ризику для господаря використати під час полювання чи в інших тогочасних видах діяльності. Виняток – використання полонених як частини харчового ресурсу племені, але це був лише один з варіантів фізичного знищення супротивника.
Мета воєн глибоко змінилася в аграрному суспільстві, майже всі представники якого змушені були інтенсивно працювати фізично. Місце праці було дуже обмежене територіально, тому захоплених у полон можна було порівняно легко контролювати і погрозами чи покараннями примушувати працювати на полі або в помешканнях. Через те війни стали значно гуманнішими і мало коли велися до цілковитого знищення ворога. Набагато вигідніше було захопити у полон якомога більшу частину переможеного племені і перетворити полонених на рабів.
Чоловіча фізична сила й агресивність були провідними у суспільстві мисливців, не втратили вони свого значення і в аграрному соціумі. Керівні позиції в тогочасних ієрархіях займали лише чоловіки, спадок переходив до нащадків, як правило, по чоловічій лінії. Формувалися стереотипи упередженого і зневажливого ставлення до жіночого розуму й інших можливостей в усіх тих випадках, коли виживання племені чи роду залежало насамперед від сили і витривалості чоловіків.
І навпаки, у разі більш урівноваженого розподілу праці між обома статями і відносної важливості діяльності жінок їхній суспільний статус був порівняно високим. На наш погляд, саме так було і в Україні – народні пісні і звичаї підтверджують повагу до жінок і близький до чоловічого статус у соціумі.
Лише у виняткових випадках, коли виживання племені чи роду цілковито залежало від праці й майстерності жінок, не лише у землеробів, а й у скотарів могла виникнути перевага жіночої статі над чоловічою. Один з рідкісних прикладів цього – плем'я туарегів, яке мешкає майже в центрі Сахари й спирається у життєдіяльності саме на жіночі ментальні та продуктивні здібності. Жінки в ньому мають повну свободу вибору статевого партнера. Отож найближчими родичами дітей жінки по чоловічій лінії є дядьки (її брати).
В окремих аграрних суспільствах виникли винятково сприятливі умови для винахідництва і творчості, коли нерідко високоефективно реалізовувала себе частина суто чоловічих програм діяльності мозку та інших систем нашого організму.
Наприклад, десятки тисяч років одним з елементів харчового раціону первісних людей було споживання зерен злаків. Урожаї були незначними, тому первинну обробку (механічне подрібнення) виконували жінки, розтираючи зерна чимось подібним до качалки на трохи увігнутих каменях або ударами товкача з твердого дерева у ступі (другий спосіб і досі побутує в Африці). Чоловіки в той період не замислювалися над тим, як полегшити жінкам цю роботу – їхньою спеціальністю було полювання, для якого вони й винаходили то бумеранг, то потужний лук або ж допоміжні засоби для метання дротиків.
◄ Quo vadis? Особливості сьогодення і картинки минулого (частина 2)
Зміст підручника "Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології"
Quo vadis? Особливості сьогодення і картинки минулого (частина 4) ►