Quo vadis? Особливості сьогодення і картинки минулого (частина 6)

До майже цілковитого безглуздя дійшло щоденне життя переважної більшості громадян індустріальних країн. Бажання вищого державного керівництва зробити все "як належить" завдяки транспорту і засобам інформації (спочатку через щоденні газети, пізніше – через радіо) втілилося в цілковиту стандартизацію життя. Все було синхронізовано з точністю до хвилин – багатомільйонні маси активного населення у визначений час прокидалися, щось похапцем з'їдали, штурмували громадський транспорт заради того, щоб у точно визначений кимось іншим момент увімкнути верстат на фабриці чи вмоститися за парту в "навчально-виховному закладі". Все це безглуздя відбувалося у зворотному порядку надвечір і повторювалося мало не щодня упродовж усього життя.
Майже повну можливість втілитися матеріально дістало прадавнє бажання людей спорудити щось таке грандіозне, аби кожному було здалеку видно, які "ми багаті, розвинені і розумні". Прагнення максималізації не зникло й сьогодні, хоч логіка і численні грандіозні катастрофи переконують – не варто споруджувати плавучих міст з тонкої сталі й мчати в них наосліп (навіть загибель "Титаніка" є далеко не рекордною морською катастрофою). Безпечніше, краще і дешевше звести довгий будинок помірної висоти, ніж ставити його вертикально й наражати на терористичний акт або ж на пожежу.
Та ці міркування очевидні не для всіх у сучасному світі. Спорудження стоповерхового будинку цілковито неможливе в Нідерландах чи в країнах Скандинавії не тому, що в них погані інженери-проектувальники та майстри-будівельники. Вони вважають, що це, м'яко кажучи, не зовсім розумно. І не дивно – ці народи живуть вже у XXI столітті і, частково, у суспільстві знань.
А от менталітет американців і частини керівників країн Азії (Малайзії, Гонконгу, Тайваню тощо) все ще має ознаки початкової стадії індустріального періоду – їм страшенно кортить будь-що побудувати най-найвищий хмарочос. Навіть сумна доля башт-близнюків Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку їх нічого не навчила. Ось і споруджують нові "близнюки" (Малайзія) чи просто грандіозні кількасотметрові "стовпи" бундючності і самозакоханості (Гонконг і Тайвань). Лишається сподіватися на те, що це згубне і безглузде суперництво врешті припиниться, що ніхто і ніколи не будуватиме "будинки" заввишки кілометр і більше.
Саме середня стадія індустріального суспільства стала основним винуватцем створення тієї трупи екологічних проблем, шляхи подолання яких ми розглядатимемо в наступних розділах. На цей період припали особливо масштабні й запеклі війни, що двічі охоплювали – вперше в історії – практично весь суходіл і Світовий океан. Під час їх підготовки і ведення й мови не могло бути про збереження природного середовища, захист природного і культурного спадку, про безпеку і якість життя пересічних громадян. Від них – під загрозою фізичного і морального знищення – вимагалося бути "справжніми патріотами" й покірно виконувати волю гітлерів і сталінів на трудових і воєнних фронтах.
Одне лише дивно, що й досі є прихильники повернення до диктатур і відновлення "залізного порядку".
Цьому дикому й алогічному потягу до покори і рабства етологія й науки про мозок дають певне пояснення – наш мозок працює за певними алгоритмами і правилами упорядкування всіх типів вражень та інформації. Та ця "рабська тенденція" не є нездоланним абсолютом. Ми дуже сподіваємося на те, що нові покоління зусиллями систем освіти та інших засобів формування особистості позбавляться бажання комусь обов'язково підкорятися й стануть відповідально-сміливими й самодостатніми.
Погодьтеся, це й справді вищий рівень культури і менталітету, якого, як ми пунктирно простежили для попередніх трьох суспільств, ніколи раніше не було у вигляді масових, а не одинично-індивідуальних проявів.
Чи є надія на те, що новий менталітет швидко запанує на всій планеті і дасть змогу запобігти як екологічним, так і іншим загрозам людству?
На наш погляд – так. Бо той еволюційний поступ, який ми відтворили на рис. 1, супроводжується десятками явищ і процесів, переважна більшість яких має позитивне спрямування.
Спробуємо це довести нашим читачам.