Світовий демографічний вибух (частина 1)

5.3. Світовий "демографічний вибух"

Цей загальновживаний термін означає явище прискореного збільшення кількості землян у XX ст. Власне, в усі часи люди прагнули відтворити себе у нащадках і піклуватися про них. Наші предки тільки тому й вижили, що робили це досить успішно.
У такій поведінці немає нічого незвичайного, і як тільки у певному місці і в певний час складалися сприятливі для людей умови (як правило, розширювалася база ресурсів живлення), щоразу відбувалося експоненціальне збільшення кількості населення. Надлишкове мігрувало, для решти встановлювався (тут свою роль "відігравали" війни та епідемії) певний стан рівноваги.
Для досягнення чисельності 1 млрд людям потрібен був час "від Адама і Єви" до, приблизно, 1800 р. Як показує діаграма на рис. 19, наступний мільярд додався за 130 років. Це означає, що річний приріст через війни, голодування та епідемії був майже наполовину менший 1%. І це при тому, що жінки всіх країн світу народжували по 5-10 дітей, щоправда, багато з них помирало в ранньому віці.

Рис. 19. Демографічний вибух – експоненціальне розмноження землян

Все змінилося у перші десятиріччя XX ст. Хоч блок фашистських країн і розв'язав серію найкривавіших в історії людства війн, а комуністичні диктатори доклали чималих зусиль для знищення мільйонів "непридатних" для життя у "світлому майбутньому", кількість землян почала швидко збільшуватися. Характер змін населення Землі починаючи з середини XX ст. принципово змінився (рис. 19). П'ятий мільярд з'явився мало не за десять років! Якщо врахувати тих, хто помер, то у середньому в 70-х роках XX ст. щосекунди народжувалося п'ять дітей.
Чи передбачали фахівці це експоненціальне зростання, яке було офіційно назване "демографічним вибухом"? Це спромоглися зробити лише кілька скептиків. Більшість учених всіх спеціальностей після закінчення війни 1939-1945 pp. були оптимістами. Фахівці ООН і ЮНЕСКО у 1948 р. вважали, що для появи третього мільярда необхідно 60-70 років.
Життя швидко довело, що вони більше фантазували, аніж прогнозували.
Спостерігається певна аналогія у природі помилковості прогнозів часу здійснення наукових відкриттів і досягнення певного рівня чисельності землян. У першому випадку несвідомо чи у пошуках певних вигод фахівці видавали бажане за зовсім близьку дійсність (з погляду психології це пояснюється підсвідомим наміром "полегшити" і прискорити настання жаданої події). У другому випадку бажане також видавалося за найімовірніший варіант розвитку подій. Автори прогнозів походили з розвинених країн і мали вищу освіту. Вони міркували цілком логічно, але використовували власну систему координат, європейський чи американський варіант шкали пріоритетів потреб людини. Ці люди прекрасно знали якщо не закони синергетики (ця наука якраз формувалася), то висновки англійських економістів Т. Мальтуса (1766-1834) і Д. Рікардо (1772-1823) про правило надмірного збільшення людності до того стану, коли наявних природних ресурсів буде недостатньо, щоб забезпечити ними населення, і, отже, збільшиться кількість бідних і голодних. Вони вважали, що батьки можуть забезпечити 2-3 дитини.
Зовсім іншими були пріоритети більшості населення Землі. На момент початку "демографічного вибуху" люди переважно проживали у селах і вели традиційне господарство – без багатоколісних тракторів, збалансованих мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Якщо поставити себе на місце сімейної пари у таких умовах, врахувати тисячолітні релігійні та соціальні традиції заборони переривання вагітності та сприяння великим сім'ям, уявити характер та інтенсивність щоденної безперервної фізичної праці, значно більшу імовірність дитини померти, аніж вижити, екстраполювати таке життя на свою старість з фізичною неміччю і повною неможливістю самотужки виробляти засоби живлення (отже, цілковиту залежність від підтримки синів і доньок), то стане зрозуміло, що надзавданням було забезпечити появу цих самих синів і доньок.