Про потреби людини. Види потреб (частина 2)

Поряд з наведеною класифікацією всіх потреб людини вживають їх поділ на дві частини (матеріальні й духовні), використовують узагальнююче поняття "екологічні потреби людини" як синонім доступу до всіх необхідних для неї матеріальних та інформаційних ресурсів у забезпеченні її здоров'я і гармонії відносин з довкіллям.
Для сучасної демократичної держави з високим рівнем організації суспільства вивчення сукупності потреб власних громадян та рівня їх задоволення є надзвичайно важливим науковим завданням. На жаль, ми не можемо з багатьох причин безпосередньо використати більшість накопиченої за кордоном інформації, не можемо й полишити справу на самоплив, без опору сприймаючи "західну" шкалу для пріоритетів і потреб, матеріальні стандарти. Особливо ж небезпечна навала західних, насамперед американських, засобів задоволення естетичних і духовних потреб. Для теми обговорення надважлива та обставина, що так зване суспільство споживання нав'язує громадянам зразки задоволення вторинних і малоістотних потреб (одягу "від Діора", автомобілів "від Роллс-Ройс", прикрас "з 5-ї авеню" та ін.), щороку змінюючи моду й примушуючи викидати на смітник майже нові вироби. Поширення цієї практики на всю планету надзвичайно прискорить вичерпання ресурсів і загибель усього людства!
Дослідження науковців свідчать, що представники кожного народу мають притаманний тільки їм комплекс не лише духовних, а й матеріальних потреб. Особливо велика відмінність у розподілі пріоритетів. Зближення народів світу і об'єднання зусиль для спільного вирішення глобальних проблем екології, економіки і безпеки не повинно супроводжуватись уніфікацією культур і потреб, норм і пріоритетів. На думку авторів, "світові стандарти" споживання, які поширюють американські та проамериканські засоби інформації, потрібно сприймати критично, а не бездумно, сліпо.
У колишньому Радянському Союзі вивчати потреби громадян та рівень їх задоволення було практично заборонено. Замість статистичних даних з цього питання газети рясніли переліком виготовлених тракторів, верстатів, виплавлених тонн сталі, цементу і видобутих кубометрів газу. Іноді, коли цифри були на користь СРСР, наводилися порівняння з США та іншими країнами світу. До самого кінця існування Радянського Союзу його громадяни не могли ознайомитися з офіційними даними міжнародних організацій та їх експертів про справжній рівень задоволення своїх потреб порівняно з населенням інших країн світу.
А приховувати було що. Наприклад, Всесвітня організація охорони здоров'я давно вже била на сполох, звертаючись до керівництва СРСР, адже Радянський Союз всі двадцять останніх років свого існування був єдиною (з невоюючих) країн світу, в якій постійно і швидко знижувалися основні показники здоров 'я населення!!!
Україна успадкувала від Радянського Союзу не тільки густо всипану радіонуклідами та политу хімікаліями землю, а й вкрай виснажене, наполовину хворе населення. Особливо постраждали жінки, які були змушені працювати на виробництві (часто в шкідливих умовах і в нічні зміни). Тому серед завдань української науки – вивчення стану здоров'я населення і задоволення його потреб, пошуки і пропозиції їх поліпшення.
Вже давно доведено, що в ідеальному випадку людина повинна на достатньому рівні, збалансовано і повно вдовольняти всі згадані основні потреби. Навіть часткове невиконання цієї умови спричинює стреси, втрату психічної рівноваги, надмірне форсування активності чи прострацію. Наведемо для довідки отриману американцями П. Кемпом і К. Армсом залежність швидкості втрати вуглеводів, жирів і білків організмом дорослої людини під час повного голодування (рис. 18). Вона досить промовисто свідчить на користь того, що білки є найціннішою речовиною, яку організм намагається зберігати "до кінця".

Рис. 18. Закономірності витрат важливих для організму людини речовин під час голодування

Особливо несприятливі умови для вдоволення потреб людини складаються під час воєн, великих соціальних конфліктів, революцій тощо. Ми з вами переживаємо зараз саме такий несприятливий момент, і необхідна не паніка чи волання про допомогу, а напружена щоденна праця у поєднанні з усвідомленням необхідності тимчасово знизити запити до рівня задоволення особистих потреб.