Прогнози майбутнього наших часів

11.3. Прогнози майбутнього наших часів

Поява потужних електронно-обчислювальних машин та розділів кібернетики, що стосуються системного аналізу, створили надійні передумови принципово нового вирішення проблеми наукових прогнозів майбутнього.
Наприкінці 60-х років минулого століття група європейських та американських учених і підприємців організувала неформальну організацію з назвою "Римський клуб". Успадковуючи кращі традиції Академії дослідників середньовічної Італії (в її приміщенні відбулося перше засідання засновників клубу), кілька десятків платонів нашого часу вирішили зробити все від них залежне для вивчення стану і перспектив розвитку системи "людство + довкілля", створення прогнозів, поширення нового розуміння ситуації серед тих осіб, що приймали рішення і могли їх здійснити.
Після перших зустрічей члени клубу вирішили здійснити проект з назвою "Складний стан людства". Керівником роботи став професор Массачусетського технологічного інституту (один з кращих вузів США) Джей Форрестер, групу виконавців очолив молодий фахівець Денніс Медоуз. Прогноз пізніше назвали "версія Форрестера – Медоуза", але його появі передувало два роки напруженої роботи.
Через складність взаємодій людства і довкілля довелося скласти безліч математичних рівнянь, врахувати сотні прямих дій і багато зворотних реакцій. Та ввести в рівняння все розмаїття біосфери було неможливо, тому автори змушені були у своїй "моделі світу" врахувати лише найсуттєвіше.
Втім, навіть найзапекліші критики висновків кібернетиків з групи Медоуза визнають, що зроблений ними прогноз майбутнього є найкращим з усіх створених раніше: модель незвичайно точна і повна, хоч і не враховує багатьох менш суттєвих чинників і зв'язків.
Прогноз майбутнього був оприлюднений у 1972 р. у формі книги "Межі зростання" (The Limits to Growth). Відтоді мільйонними тиражами її використовують як підручник у школах і вищих навчальних закладах кількох країн. Радимо звернутися до неї й ознайомитися з інформацією "з перших рук", бо ми маємо можливість навести лише незначну частину багатьох висновків прогнозистів.
Група Форрестера – Медоуза виконала 12 варіантів прогнозу, які відрізнялися врахуванням різних видів демографічної політики, темпу розвитку технологій, масштабів геологічних відкриттів тощо.
Прогноз подій у межах "стандартної" моделі, який грунтується на припущенні, що в майбутньому принципово не зміниться ні поведінка людей, ні визначальні для світової системи природні, економічні й політичні чинники (егоїзм, розбрат, націоналізм, ігнорування екологічних проблем тощо), наведено на рис. 41. Цей прогноз передбачає помірний технічний прогрес і використання існуючих джерел енергії.

Рис. 41. Передбачення Римського клубу щодо розвитку людства у разі збереження його сучасних дій і поведінки

Радимо якнайуважніше придивитися до промовистих і моторошних за змістом кривих, які прогнозують нещастя і катаклізми. У критичній стадії періоду загострення лих (середина XXI століття) у багато разів зменшаться доступні ресурси (крива 1), скоротиться до неприпустимо низького рівня виробництво їжі на одну особу (крива 3). Водночас загостряться проблеми екології – крива 2 передбачає багатократне підвищення забруднення довкілля, перетворення його на ворога і вбивцю людей.
Наслідком сумарної дії чинників довкілля стане підвищення смертності (крива 4) і зменшення населення планети (крива 5, мінімальне значення якої у XXI ст. залишається темою дискусій).
Звернімо увагу на те, що цей похмурий прогноз зроблено понад 20 років тому. Минуло вже досить часу, щоб оцінити його точність.
Все сталося точнісінько так, як прокреслили у 1972 р. "лінії майбутнього" (див. рис. 41)!
Тому можна категорично і переконливо стверджувати: якщо люди залишаться зі старою ментальністю і людство не перетвориться на спільноту, свідому небезпеки глобальних екологічних і соціальних проблем, то попереду нас чекає життя на смітнику і велике підвищення смертності (голод і війни!).
А чи є "приємніші" прогнози? Звичайно, один з таких показано на рис. 42.

Рис. 42. Варіант розвитку людства у разі використання обмежень та об'єднання зусиль для подолання екологічних проблем

Можна лише мріяти про його здійснення, адже він передбачає безперервний експоненціальний розвиток технологій (у разі стабілізації кількості вчених та інженерів), винайдення щоразу нових і нових ресурсів та джерел енергії, майже негайне припинення забруднення довкілля через масове застосування ще не відкритих "чистих" технологій, винайдення суперефективного засобу регулювання народжуваності, відмова людей від егоїзму, націоналізму й об'єднання їх у всеземній спільноті...
А як ви, наші читачі, оцінюєте ймовірність його здійснення (адже останнє є не так нашою, як вашою справою)?