Основні положення і норми радіаційної безпеки в Україні

6.2. Вимоги норм радіаційної безпеки в Україні

Основні положення радіаційної безпеки в Україні. З 1 січня 1998 р. наказом Міністра охорони здоров'я України введені в дію Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) (Норми..., 1998). Сучасні норми радіаційної безпеки побудовані на системі основних принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов'язковим з метою забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіоекологічної безпеки стану довкілля. НРБУ-97 розроблені відповідно до основних положень Конституції та Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами».

В основу НРБУ-97 покладені рекомендації Міжнародної комісії з радіологічного захисту (МКРЗ), створені у 1989-1996 рр.; Міжнародні основні норми безпеки для захисту від іонізуючого випромінювання та безпеки джерел радіації (МАГАТЕ); позитивний досвід застосування Норм радіаційної безпеки у колишньому СРСР зразка 1976 та 1987 років; окремі положення Норм радіаційної безпеки Російської Федерації 1996 року; найважливіші наукові розробки вітчизняних та закордонних фахівців у галузі протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки, а також у суміжних галузях.

Норми радіаційної безпеки України вважаються основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів з метою забезпечення прийнятних рівнів забруднення довкілля та опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі. Метою НРБУ-97 є визначення головних вимог щодо (Норми..., 1998):

• охорони природного середовища від впливу радіації;
• охорони здоров'я людини від можливої шкоди, спричиненої опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання;
• безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання.

Порівняно з попередніми Нормами радіаційної безпеки зразка 1976 та 1987 років у цей документ введені такі сучасні концептуальні положення (Лось, Войцехович, Шепелевич, 2001):

• удосконалена концепція розрахунку ефективної дози;
• обґрунтовані ліміти ефективних і еквівалентних доз опромінення;
• введені нові категорії опромінюваних осіб: пацієнти і добровольці;
• розроблена логічна система мотивування рівнів опромінення людини з використанням моделі «вік – залежний параметр»;
• розрізнено принципово різні підходи забезпечення протирадіаційного захисту в ситуації запланованої практичної діяльності і в ситуації непередбаченого втручання.

Вперше в НРБУ-97 розділені методичні основи протирадіаційного захисту для двох, принципово відмінних ситуацій діяльності людини, які пов'язані з джерелами іонізуючого випромінювання: практична діяльність і втручання (див. рис. 20).

Рис. 20. Структура людської діяльності, зумовлена опроміненням людини (Лось, Войцехович, Шепелевич, 2001)

Під практичною діяльністю розуміється поводження з штучними джерелами іонізуючого випромінювання, спрямоване на досягнення матеріальної або іншої користі, що призводить або може призвести до передбаченого та контрольованого збільшення дози опромінення. Відтак практична діяльність передбачає різноманітну експлуатацію джерел випромінювання і є необхідним елементом конкретної ядерно-радіаційної технології.

Під втручанням слід розуміти такий вид людської діяльності, який завжди спрямований на зниження чи запобігання некерованого і непередбаченого опромінення у випадку радіаційної аварії або хронічного впливу техногенно-підсилених джерел природного походження. Тобто втручання – це діяльність, спрямована на зменшення існуючого рівня опромінення.