Образ Івана Мазепи в художній літературі (частина 1)

Образ Івана Мазепи в художній літературі

Зарубіжні й російські письменники цікавилися особою гетьмана України Івана Мазепи, який підняв зброю на свого колишнього покровителя й царя Петра І. В поетичних і драматичних творах вони намагалися відтворити помисли цього романтичного діяча, заглянути в душу неординарного для своєї доби персонажа. Література засновувалась переважно на відомостях, що містили офіційні царські документи, на упереджених спогадах й історичних дослідженнях, де Іван Мазепа фігурував як людина морально ница, проклята православною церквою за зраду й перехід на бік шведського короля Карла XII. І все ж романтичне зображення письменниками особи гетьмана наближалося до істини, бо воно було безстороннє.

Географія письменників, які писали про Івана Мазепу, широка. Наведемо їх неповний список:
1. Байрон (Англія). «Мазепа» (поема).
2. В. Гюго (Франція). «Мазепа» (вірш).
3. Ю. Словацький (Польща). «Мазепа» (драма).
4. К. Рилєєв (Росія). «Войнаровський» (поема).
5. О. С. Пушкін (Росія). «Полтава» (поема).
6. Т. Г. Шевченко (Україна). «Чернець» (вірш), «Музикант» (повість), «Близнецы» (повість), «Археологічні нотатки», «Іржавець» (вірш).
7. С. Руданський (Україна). «Мазепа, гетьман український» (поема).
8. Б. Лепкий (Україна). «Мазепа» (роман).
9. Ю. Дараган (Україна). «Мазепа» (поема). 10. В. М. Сосюра (Україна). «Мазепа» (поема).

Підписи козацької старшини, серед яких є підпис І. Мазепи. Малюнок

Для іноземців-письменників ознайомлення з діяльністю та вчинками гетьмана України було справжнім відкриттям персонажа, який керувався невідомими нікому думками й здійснював, здавалося б, нелогічні вчинки, які пояснити неможливо, І це приваблювало, давало поживу для домислів і власних висновків, які не вкладалися в офіційну версію царського уряду Росії й церкви, о зраду Мазепи заради власної користі.
В Росії навіть видатні поети К. Ф. Рилєєв і О, С. Пушкін не виявили послідовності в оцінках особи Івана Мазепи, висловлювали суперечливі судження про нього. Зокрема, в поемі «Войнаровський» К. Ф. Рилєєв певною мірою ідеалізує Івана Мазепу як борця за свободу України. Але разом з тим поет не міг одійти від офіційної оцінки гетьмана. В плані твору він писав: «Мазепа, гетьман Малоросії. Похмурий сімдесятирічний старик. Людина владолюбна й хитра; великий лицемір, що приховує свої лихі наміри під бажанням блага для батьківщини». (Рилєєв К. Ф. Полное собрание сочинений. – М. Л. (1934). Водночас навіть О. С. Пушкін зробив К. Ф. Рилєєву закид на спробу ідеалізувати Мазепу. Так, у «передмові до першого видання «Полтави» О. С. Пушкін писав:
«Мазепа є однією з найвизначніших осіб тієї епохи. Деякі письменники хотіли зробити з нього героя свободи, нового Богдана Хмельницького. (К. Ф. Рилєєв в поемі «Войнаровський» (1825). – Примітка О. С. Пушкіна.) Історія подає його честолюбцем, закоренілим у підступності й злочинах, наклепником на Самойловича, свого благодійника, губителем батька нещасної своєї коханки, зрадником Петра перед його перемогою, зрадником Карла після його поразки; пам'ять його проклята церквою і не може уникнути прокляття людства. Хтось в романтичній повісті (Є. Алад'їн в повісті «Кочубей» (1828). – Примітка О.С. Пушкіна) зобразив Мазепу старим боягузом, що блідне перед озброєною жінкою, винахідником витончених жахів, гідних французької мелодрами і т.п. Краще було б розвинути й пояснити справжній характер бунтівливого гетьмана, не спотворюючи свавільно історичної особи». Отже, О. С. Пушкін вважав Івана Мазепу визначною особою епохи і бунтівним гетьманом.