Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині (частина 3)

Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині

Цитата, наведена з козацького меморіалу Орлика до Карла, указує, що гетьмана похоронено вдруге. Коли це сталося, докладно не відомо, але з хроніки Костина, котрий каже, що гетьман помер у Бендерах 29 березня 1710 р., бачимо, що в порівнянні з Нордбергом та іншими виходить біля півроку різниці. Різниця сталася тому, що Костин не знав, що гетьмана похоронено два рази. Він уважав другий похорон в Яссах – першим, а в зв'язку з тим подав спізнену дату смерти.
З хроніки Костина знаємо, що Мазепу вдруге поховано в Галаці, в монастирі святого Юрія: «Та навіть у могилі не знайшов він спокою, якого не зазнав за життя. Декілька місяців по похороні у часі Прутської кампанії (9), за господаря Дмитра Кантемира, турки зайняли й розграбували місто Галац; вони відкопали тіло Мазепи, сподіваючись знайти в його могилі великі скарби та, як кажуть, викинули його на берег Дунаю».
Видавець хроніки Костина, письменник М. Когальнічану, зацікавився даною справою і особисто відвідав Галац, а потім подав такі відомості: «Гетьмана Івана Мазепу поховано в Галаці в монастирі святого Юра посеред церковної трапези в цегляному склепі, над котрим покладено мармурову плиту з висіченою емблемою – гербами України та Мазепи, епітафією і фігурою одноголового орла».
Він пише: «У 1835 р. грецькі ченці не знали вже імені особи (було затерте), похованої в церкві. У цьому році вони бажали положити серед церкви боярина, що тоді помер; він називався сердар Д. Дерекчі-баша. Приготовляючи йому могилу, наткнулися на звід гробу Мазепи і відкрили його. Усередині виявлено череп і скелет покійного. Ченці відсунули набік невідомі їм останки і в тому ж гробі положили тіло згаданого боярина. По кількох літах молдавський уряд видав заборону хоронити мерців усередині церковних будинків. Тоді свояки Дерекчі-баші відкрили його гробницю, вийняли його останки разом із кістьми Мазепи та, відправивши панахиду, перенесли їх до нової гробниці, виготовленої поза церквою направо від входу. Тоді ж забрали стару надмогильну плиту і подарували її, як історичну пам'ятку, братові попереднього молдавського господаря Михайлові Гіці, що збирав історичний музей».
Др. В. Трепке, паломник на могилу Мазепи, робив розшуки за його могилою і каже, що народний переказ чомусь називає «Мазепиною церквою» церкву Пречистої Діви, але о. др. Бельдіє, котрий теж цікавився могилою Мазепи, підтвердив, що могила є таки в церкві Святоюрського монастиря. Автор статті каже, що «перед самим входом до церкви між декількома іншими плитами надгробків та посередині їх лежить велика (більше метра довжиною) мармурова плита з дуже затертим написом, але виразно визначеною в головах Щ фігурою двоголового орла». Мабуть, це і є та сама надгробна плита, про яку згадано вище. М. Кольганічану подав звістку, що це її поклала рідня боярина, похованого в спільній могилі з останками гетьмана. Розкопуючи, можна б точно означити, чи й тепер там лежать кості гетьмана Івана Мазепи.
До майбутнього належить те, щоб зіндентифікувати тлінні останки світлої пам'яті гетьмана Івана Мазепи. Новий справедливий лад на сході Європи дозволить, що домовина цього великого гетьмана мусить опинитися в вільному Києві, столиці землі, що зродила славного гетьмана Мазепу.

Василь Луців (10)