Іван Мазепа. Примітки
Примітки
1. Толстой – російський посол до Туреччини, який мав завдання добитися видачі Петру І Івана Мазепи.
2. Овідій Публій Назон (43 р. до н. е. – 18 р. н. е.) – римський поет, за наказом імператора Августа був засланий до м. Томи (тепер Костанца в Румунії).
3. Падура Тимко (1801-1871) – український і польський поет.
4. Латинський меморіал – тобто писаний латинською мовою.
5. «Киевская Старина» – українознавчий журнал, виходив у Києві з 1882 по 1906 роки.
6. Герцик Григорій – полтавський наказний полковник з 1705 року, підтримував І. Мазепу, в еміграційному уряді П. Орлика – генеральний осавул, з 1720 року жив у Варшаві, де був захоплений людьми російського посла С. Долгорукова, був вивезений до Росії, ув'язнений до Петропавловської фортеці, з 1728 року жив у Москві.
7. Амбасадори – посли.
8. Трабанти – вояки з особистої-охорони королів та магнатів, ходили в шоломах і з алебардами.
9. Прутська компанія – це російсько-турецька війна 1710-1711 років, яка закінчилася поразкою росіян.
10. Луців Василь – сучасний український історик, живе за рубежем, докторант Оттавського університету в Канаді.
11. Гетьман всеї України – очевидно, М. Садовський нетвердо запам'ятав напис, який він бачив, таким званням гетьмани не підписувалися.
12. Мазепин палац був не в самому Батурині, а біля нього в урочищі Гончариха. Як оповідають і тепер батуринські жителі, його розібрав на цеглу на початку XIX ст. відомий бджоляр П. Прокопович.
13. Перебільшення, Б. Хмельницький тільки хотів одружити свого сина Тимоша з дочкою господаря Молдавії Лупула Розандою, відтак мати собі Молдавію союзницею.
14. Не зовсім ясно, про кого йдеться. Можливо, мається на увазі акт анафеми, що його провів справді наш земляк, колишній хвалитель І. Мазепи С. Яворський. Див. про нього далі.
15. Петро – це Петро І, Іван – Іван Мазепа, Павло – очевидно, Полуботок, чернігівський полковник, наказний гетьман України після І. Скоропадського, загинув у казематах Петропавловської фортеці.
16. Маються на увазі українці, які працювали в російській, польській та молдавській культурах.
17. Микола Садовський тут протестує проти російської шовіністично-імперської доктрини, за якою український народ не визнавався, як такий, так само і його мова; вважалося, ніби він частина російського народу.