Рожик М.Є. та ін.

Поразка Німеччини у Першій світовій війні. Листопадова революція

§16-17. Німеччина

Поразка Німеччини у Першій світовій війні

Восени 1918 р. після капітуляції всіх союзників Німеччини стало очевидним, що війну вона програла. Імператор Вільгельм II, військове командування гарячково намагалися запобігти катастрофі, що наближалася. Були спроби створення коаліційного уряду, злиття військової влади з цивільною, пом'якшення цензури. Але ці заходи уже не могли стабілізувати становище в країні, а союзні армії здобували перемогу за перемогою. На урядовій конференції у Спа, що відбулася 29 вересня, було вирішено шукати контактів з Антантою для проведення мирних переговорів. Новий канцлер Макс Баденський надіслав телеграму американському президентові В. Вільсону з проханням про перемир'я. Вільсон також надіслав німецькому урядові кілька нот, вимагаючи від Німеччини значних поступок.
Імператорський уряд прагнув укласти мир на основі «14 пунктів» Вільсона, але союзники зажадали повної капітуляції Німеччини. 4 листопада 1918 р. німецька делегація прибула у ставку французького головнокомандувача маршала Фоша, яка розміщувалася у Комп'єнському лісі. Тут німецьким делегатам були продиктовані умови перемир'я. Німеччина прийняла їх, і 11 листопада 1918 р. воєнні дії на всіх фронтах були припинені. Перша світова війна закінчилася. Німецькі лідери, щоб пом'якшити гіркоту поразки, оголосили, що Німеччина змушена була підписати перемир'я через революцію.

Листопадова революція

Післявоєнне економічне становище Німеччини була вкрай важким: народ вимагав негайного припинення війни, запровадження демократичних порядків, розподілу юнкерської землі між селянами. З листопада 1918 р. в м. Кіль повстали моряки й робітники. На другий день влада у місті перейшла до рук народу. Невдовзі революційні виступи відбулися і в інших великих містах Німеччини. Вплив соціал-демократів та інших лівих організацій зростав. 9 листопада 1918 р. повстання охопило Берлін. Тисячі демонстрантів з гаслами «Геть кайзера!» заполонили вулиці столиці. До повсталих робітників почали приєднуватися солдати берлінського гарнізону, повстанці захопили всі стратегічні пункти Берліна. Кайзер Вільгельм II, відчувши безвихідь свого становища, таємно залишив Берлін і втік до Голландії. Імперія в Німеччині впала, династія Гогенцоллернів припинила своє існування.
Німецька соціал-демократія не була єдина у своїх поглядах і діях. Частина членів партії виступала за демократичні перетворення в країні без збройної боротьби. Крайні ліві вимагали встановлення у країні «диктатури пролетаріату». 10 листопада 1918 р. з ініціативи соціал-демократів була скликана Велика рада, яка обрала тимчасовий уряд на чолі з Ф. Ебертом. Цей уряд дістав назву «Рада народних уповноважених». Нова влада запровадила демократичні свободи, 8-годинний робочий день, скасувала воєнний стан. Проте уряд Еберта не порушив основ кайзерівської армії, зокрема, зберіг старий офіцерський корпус.
Крайні ліві, що були об'єднані в організацію «Союз Спартака», невдоволені таким розвитком подій, закликали до соціалістичної революції. 30 грудня 1918 р. – 1 січня 1919 р. вони провели в Берліні з'їзд, утворивши Комуністичну партію Німеччини.
Становище в країні дедалі погіршувалося, в багатьох містах були створені воєнно-революційні комітети, в Берліні почалися збройні сутички з поліцією і військами. Уряд Еберта доручив військовому міністрові Носке «навести лад у столиці». З 11 по 14 січня тривали бої урядових військ з робітниками, які врешті зазнали поразки. 15 січня комуністичні лідери Карл Лібкнехт і Роза Люксембург були розстріляні за вказівкою Носке.
19 січня 1919 р. розпочалися вибори до Національних (Установчих) зборів, які розпочали роботу 6 лютого у м. Веймар. Центральна рада робітничих і солдатських депутатів передала владу Установчим зборам, які обрали Ф. Еберта президентом Німеччини. Водночас був сформований коаліційний уряд, очолений Ф. Шейдеманом.
Такий розвиток подій не влаштовував робітників. У лютому-березні 1919 р. страйки й повстання охопили Баварію, Вюртемберг, Середню Німеччину. Розгорнулися вуличні бої у Берліні. 7 квітня було проголошено про утворення Баварської радянської республіки, яку очолив Євгеній Левіне. 1 травня 1919 р. урядові війська під командуванням Носке, який знову був призначений військовим міністром, розігнали комуністичний уряд, а Є. Левіне розстріляли.
Антиурядові виступи німецьких робітників та інтелігенції були остаточно придушені у травні 1919 р. Революція в Німеччині закінчилася. Основним її досягненням було повалення династії Гогенцоллернів і проголошення республіки. До влади в країні після революції прийшли соціал-демократи.