Болгарія у міжвоєнний період. Уряд О. Стамболійського

§24. Болгарія у міжвоєнний період

Уряд О. Стамболійського

У серпні 1919 р. в Болгарії відбулися перші післявоєнні парламентські вибори. Вони принесли перемогу Землеробському народному союзу. До складу уряду, очоленого О. Стамболійським, увійшли також представники Народної й Прогресивно-ліберальної партій. Діяльність кабінету проходила у складних міжнародних і внутрішніх умовах. Болгарію охопили страйки і демонстрації протесту, які 29 грудня 1919 р. переросли у загальний політичний страйк.
Намагаючись стабілізувати становище в країні, уряд запровадив надзвичайний стан. Вибори до Народних зборів 4 березня 1920 р. засвідчили невелику перевагу БЗНС. Цього разу Стамболійський сформував однопартійний уряд. Відмежувавшись від коаліції з іншими партіями, Землеробський союз здійснив спробу провадити самостійну «селянську» політику. Було проведено низку реформ, які відповідали інтересам основної маси сільськогосподарських виробників. Уряд запропонував закони про трудову повинність і трудову поземельну власність, про прогресивний прибутковий податок, зменшив поземельний податок і податок на худобу. Коопераціям надавалось монопольне право на вивіз сільськогосподарських продуктів. З державних і монастирських земель, а також із земель, викуплених у великих власників, було створено земельний фонд, який розподілявся між безземельними та малоземельними селянами. Сплату вартості земельного наділу селяни могли здійснювати протягом 20 років. До 1923 р. землю отримали майже 75 тис. селянських господарств.
Але не всі в Болгарії схвалювали діяльність уряду Стамболійського. У 1922 р. всі опозиційні партії об'єдналися у «Конституційний блок», який створив власну військову організацію і проголосив своєю метою відновлення «принижених конституційних прав і свобод». Водночас активізувалася діяльність профашистських організацій. Особливо впливовою була «Народна змова», очолювана колишнім професором політичної економії, ректором Софійського університету О. Цанковим. У своїй діяльності він спирався на офіцерський корпус армії і готував збройне повстання. Значну роль опозиція відводила російським білогвардійцям, яких у Болгарії нараховувалось майже 30 тис. чол.
Пробільшовицькі комуністичні елементи за допомогою Комінтерну також приступили до створення своєї військової організації. Вони розгорнули пропагандистську роботу в армії, вимагали від уряду роздати зброю робітникам промислових підприємств. Наприкінці 1922 р. стосунки між болгарською компартією і БЗНС значно погіршилися. Комуністи інспірували страйки і кампанії протесту проти політики уряду Стамболійського, закликали до збройного повстання. В умовах наростання внутрішньої нестабільності уряд призначив на квітень 1923 р. нові парламентські вибори на основі мажоритарної системи. За їх результатами Землеробський союз забезпечив собі 212 місць у Народних зборах з 245 можливих. Це дало змогу проголосити встановлення в Болгарії «селянської» влади і сформувати «землеробський» уряд. Комуністи відразу ж зайняли ворожу позицію до цього кабінету. Однак проведені зміни не дали змоги стабілізувати внутрішнє становище в країні. Політика «землеробського» уряду виявилася малоефективною. Противники Землеробського союзу почали збирати сили для боротьби за владу.