Національно-визвольна боротьба колоніально залежних країн Середнього Сходу. Афганістан у міжвоєннний період

§35. Національно-визвольна боротьба колоніально залежних країн Середнього Сходу

Афганістан

Афганська держава виникла у 1747 p., але вже з кінця XVIII ст. потрапила під вплив Великобританії.
Англійці, використовуючи режим еміра Хабібули-хана, здійснювали контроль над зовнішньою політикою Афганістану. Вони розглядали цей регіон як опорний пункт для придушення національно-визвольного руху в своїх азіатських колоніях. З середини 1918 p., коли англійські війська вторглись на територію Туркестану і окупували Закаспійську область, виникла загроза ліквідації афганської державності. Водночас політика режиму Хабібули сприяла посиленню залежності Афганістану від Англії і викликала масове невдоволення в країні.
Найбільш радикальною національно-патріотичною силою Афганістану був молодоафганський рух, що виник на початку XX ст. Його учасники виражали національні інтереси, прагнули проведення реформ державного управління, економіки й культури, виступали за відновлення національної незалежності та державного суверенітету.
В лютому 1919 р. внаслідок змови, організованої оточенням еміра, Хабібула був убитий. До влади прийшов його син – Аманула-хан, тісно пов'язаний з рухом молодоафганців. Новий емір користувався підтримкою населення Кабула та афганської армії.
28 лютого 1919 р. Аманула-хан офіційно проголосив незалежність Афганістану, що викликало загальнонаціональне піднесення. На початку березня 1919 р. уряд Афганістану звернувся до британських властей в Індії з пропозицією переглянути англо-афганські відносини на основі принципу рівноправності сторін. У відповіді, що надійшла через півтора місяця, англійці наполягали на збереженні попередніх, по суті кабальних, договорів. Водночас колоніальна адміністрація Індії почала готуватися до війни з Афганістаном.
Більшовицька Росія, яка намагалася реалізувати власні експансіоністські інтереси в Середній Азії, визнала суверенітет афганської держави і почала готувати договір про дружбу і співробітництво.
У травні 1919 р. Англія розпочала війну проти Афганістану. Проте через місяць після початку військових дій Лондон був змушений піти на перемир'я. На початку серпня 1919 р. було підписано попередній англо-афганський мирний договір за яким визнавалася незалежність Афганістану. В листопаді 1921 р. Англія підписала остаточний мирний договір з Афганістаном і встановила з ним дипломатичні відносини.
У 1926 р. емір Аманула прийняв титул падишаха. Протягом 1927-1928 pp. він здійснив тривалу зарубіжну подорож, відвідавши Індію, Єгипет, Туреччину, Іран та європейські держави. Після повернення падишах розширив нововведення й реформи у сфері економіки. Та восени 1928 р. вибухнуло антиурядове повстання, спровоковане англійською агентурою, яке призвело до падіння влади молодоафганців. У країні розпочалась міжусобна боротьба.
У жовтні 1929 р., після завоювання Кабула, повстанці оголосили верховним правителем Мухамеда Надіра, який взяв курс на зміцнення центральної влади. У 1931 р. була прийнята конституція, утворений постійний виборний орган – Народна рада. Конституція зміцнила позиції служителів культу в галузі освіти і права, забезпечила безпосередню участь племінної знаті в діяльності місцевих і центральних органів влади.
У 1933 р. після смерті Надір-шаха владу успадкував його син Мухамед Закір-шах. Зовнішня і внутрішня політика Афганістану під час його правління змінилася.
У 30-х роках в Афганістані відкрився перший вищий учбовий заклад та декілька професійно-технічних училищ, виникло літературне товариство. Однак загальний освітній рівень населення залишався надзвичайно низьким.
На початку другої світової війни уряд Афганістану оголосив про намір дотримуватися нейтралітету. Проте німецька та італійська агентури намагалися використати його територію для організації диверсій та збройних конфліктів на афгано-індійському кордоні. У жовтні 1941 р. уряд Афганістану на вимогу урядів США та Англії вислав із країни німецьких та італійських громадян. У листопаді 1941 р. держава підтвердила намір зберігати нейтралітет.
Перші два десятиліття незалежності були ознаменовані суттєвими зрушеннями в економіці і державному устрої Афганістану. Становлення та розвиток ринкових відносин сприяли подоланню середньовічних традицій і пережитків, модернізації країни.