Палестина і Сирія у міжвоєнний період. Національно-визвольна боротьба колоніально залежних країн Близького Сходу

§36. Національно-визвольна боротьба колоніально залежних країн Близького Сходу

Палестина

Палестина з 1920 до 1947 р. була підмандатною територією Англії, котра свою політику в цьому регіоні будувала у відповідності з декларацією Бальфура від 2 листопада 1917 р. Цей документ передбачав створення в Палестині «національного вогнища для єврейського народу». Декларація, підтримана урядами США, Франції та Італії, сприяла проникненню в Палестину єврейського капіталу, переселенню туди євреїв. Англійський уряд надавав єврейським організаціям різноманітні привілеї щодо скуповування землі, допомагав колоністам-євреям орендувати земельні ділянки тощо. Таким чином, ще задовго до утворення Ізраїлю на Близькому Сході було закладено фундамент арабо-ізраїльського протистояння.

Сирія

На міжвоєнний період припадало посилення боротьби сирійського народу проти колоніального панування Франції. З 1925 р. у Сирії точилася збройна боротьба. Тут була створена народна армія, ядро якої становили селяни. Влітку цього ж року повстали друзи в Джебель-Друзі і в тяжких боях вибили французькі колоніальні війська з м. Сувейда. Через декілька днів повстанці вщент розгромили 4-тисячний французький експедиційний корпус. Партизанська війна охопила
Північну Сирію. У жовтні 1926 р. повстанці взяли Дамаск. Французи піддали місто масованому артилерійському обстрілу, внаслідок чого загинули тисячі мирних жителів. Запеклі бої тривали впродовж 1926 p., але врешті-решт нечисленна і погано озброєна армія султана Атраша зазнала поразки. У 1929 р. французи розігнали Установчі збори Сирії і встановили в країні окупаційний режим.
2 вересня 1939 р. Сирія вступила у другу світову війну як підмандатна територія Франції. Вона була оголошена воєнною зоною, де розташувалася велика французька армія. Капітуляція Франції призвела до підпорядкування Сирії колабораціоністському французькому урядові, що отаборився у невеличкому курортному містечку Віші. Під приводом контролю за виконанням умов перемир'я в Сирію прибула спеціальна німецько-італійська комісія. Однак поставити країну під контроль фашистського блоку не вдалося.
Посилення руху Опору проти фашизму дало змогу англійським військам разом з військами Вільної Франції вступити на початку червня 1941 р. в Сирію.
Французький контроль (на основі мандату) здійснювався над цивільною адміністрацією й економічними ресурсами. Загалом міжнародна ситуація складалася для Сирії добре. Вже 27 вересня 1941 р. була проголошена її державна незалежність.
У 1943 р. була відновлена конституція. У лютому 1945 р. Сирія оголосила війну Німеччині, а незабаром взяла участь в установчій конференції ООН. Таким чином, Сирія була однією з перших країн у Близькосхідному регіоні, які вступили на шлях самостійного державного розвитку.