Рожик М.Є. та ін.

Література першої половини 20-го століття

§39. Література

Угорський поет Міклош Радноті, автор збірок «Піднімається вітер», «Повний місяць», пов'язав свою долю з рухом Опору і був розстріляний фашистами у 1944 р.
У складних умовах боротьби за національну незалежність розвивалася література в Азії. Видатний китайський письменник Лу Сінь зробив внесок у літературу своїми творами «Щоденник божевільного», «Клич», «Справжня історія». Він був також майстром ліричних мініатюр та сатиричних творів, а також рішучим противником насильницьких методів у політиці. Інший китайський письменник – прозаїк Лао Ше у своєму творі «Записки про котяче місто» викривав негативні сторони китайського суспільного життя.
В Японії плідно працювали письменник Сімідзакі Тоссн, Ісікава Тацудзо, Кабаясі Такідзі та інші. Національно-визвольний рух в Індії знайшов глибоке відображення в творчості видатного індійського поета Рабіндраната Тагора. Пізніше улюбленим жанром Р. Тагора стало коротке оповідання. Крім поезій та оповідань, він писав і драми. У своїх творах він виступав проти колоніальних властей і місцевих колабораціоністів. У той же час в Індії творили відомі письменники Премчанд, Гїрасада, Крішан Чандар, Яшпал та інші.
Чільне місце в турецькій художній літературі зайняла творчість Назима Хік-мета, автора відомої «Книги у сап'яновій оправі», у якій автор закликав до боротьби проти національного гніту. В Ірані у 20-30-х роках творили відомі письменники: Саїд Нафасі, Рашід Ясемі, Мірза Моххамед Фаррохі, який поплатився житгям за те, що у своїх творах виступав проти шахського режиму.
Жанр соціального роману став основним у літературі письменників країн Латинської Америки. У мексиканській літературі стали відомі імена письменників Мартіна Луїса Гурмана та Рубена Ромеро. В 1924 р. вийшов у світ роман колумбійського письменника Еустасіо Рівери «Пучина». Завдяки роману «Донья Барбара» у Венесуелі став відомим письменник Ромуло Ганьєгос. На початку 30-х років дебютував своїми творами «Двадцять поем про кохання і одна пісня відчаю», збірками «Місце проживання – земля» та «Іспанія в серці» видатний чилійський поет Пабло Неруда.
Криза колоніальної системи і наростання національно-визвольної боротьби відобразилися у творчості поетів і письменників Африки. В Єгипті на чільне місце в літературі вийшли Мухаммед і Махмуд Теймури, Таха Хусейн, Ахмед Шаукі, Тауфік аль-Хакім. В Ефіопії у міжвоєнний період творили Афеверк Гебре-Іясус, Гебре Селассіе та інші. Зачинателями патріотичної поезії в Сомалі були Хааджі Мохаммед і Абдулах Хасаан, а в Сенегалі широко відомим став роман Бакару Діалло «Сила-Доброта», що побачив світу 1926 р. З'являються реалістичні твори поетів і письменників з країн Магрібу – Ахмед Катеба, Мухаммед аль-Ід Хамму, Муфді Закарія. У Східному Судані писали Абд ель-Кадер, Муавія Мухаммед Hyp, Мухаммел Урфлі та інші.
Література міжвоєнного періоду відіграла важливу роль у боротьбі за мир, прогрес і свободу людини. Найкращі поети і письменники країн усіх континентів присвятили свій талант служінню гуманістичним ідеям і чимало з них віддало своє життя в боротьбі проти зла і насильства.
Література міжвоєнного періоду така ж строката й різноманітна, як і соціальні процеси, що мали місце в житті країн і народів. Спостерігається прискорення літературної консолідації, перехід до нового типу літератури. Відбулося дальше оновлення й розвиток національних літературних мов. Значну роль почала відігравати публіцистика, вплив якої зростав як у європейській, гак і в літературі інших континентів.
Літературні зв'язки не тільки набули всесвітнього масштабу, а й зміцніли на якісно новій основі боротьби за прогрес і втілення гуманістичних ідеалів.
Літератори Сходу активно переймають європейський досвід, зростає кількість перекладів і різного виду адаптацій. Це також стимулювало літературний процес.
Формуються естетичні принципи творчих методів, відбувається становлення літературних теорій. Література міжвоєнних років продовжує глибоке вивчення суспільства, яке розпочали видатні художники слова минулого, осмислення ролі й місця людини в складних процесах соціального розвитку і боротьби за краще майбутнє.

Документи

1. Джон Голсуорсі. З відкритого листа «Діти і війна»
«Всі ми були колись дітьми, але ті, хто вершить політику, навряд чи пам'ятають про це...
Якщо в мирний час над дитиною знущаються чи вбивають, хвилюється вся країна. В часи війни над дітьми чиниться наруга і вони гинуть мільйонами. Вони стають жертвами голоду, епідемії, каліцтва, сирітства, смерті від хвороб, отруйних газів і бомб. Позбавлені батьківської опіки, багато з них стають малолітніми злочинцями... Вони покидають школу і йдуть працювати на військові заводи... Допускаючи війну, ми віддаємо в заклад своє майбутнє».

Голсуорси Дж. Собр. соч. В 16 т. Т. 16, с. 376-377.

2. Антуан де Сент-Екзюпері
«Працюючи тільки заради матеріальних вигод, ми самі собі будуємо тюрму». «Лише один Дух, торкнувшись глини, творить з неї людину».

Антуан де Сент-Экзюпери. Планета людей. Маленький принц. К, 1976, с. 30; 129.

Запитання і завдання

1. Яку роль відіграла світова література в боротьбі за свободу і прогрес у міжвоєнний період?
2. Назвіть визначних письменників європейських країн – виразників дум і прагнень широких народних верств.
3. Які ідеї і прагнення втілені у творах поетів та письменників країн Азії, Африки та Латинської Америки 1918-1939 pp.?
4. Назвіть тих із згаданих у параграфі поетів і письменників, твори котрих ви читали.
5. Практичне завдання: Випишіть у зошит письменників і поетів – лауреатів Нобелівської премії. Проведіть у класі дискусію на тему: «Роль і місце художньої літератури в історичному поступі у міжвоєнні роки».