Греко-католицька церква в першій половині XVII століття. Спроби церковного порозуміння

2.2. Греко-католицька церква в першій половині XVII століття. Спроби церковного порозуміння

Українська греко-католицька (уніатська) церква виникла у 1596 році в результаті унії (союзу) православної та католицької церков. Зберігаючи православні обряди та звичаї вона була підпорядкована Римському Папі. Українське православне духовенство пішло на унію, сподіваючись тим самим отримати рівні з католиками права у Речі Посполитій. Однак польський уряд не визнав за греко-католицькими єпископами рівних з католиками прав, вони не дістали місць у польському сенаті. Православні, що залишилися вірні своїй вірі теж виступили проти уніатів, почалася боротьба за церкви, душі і майно віруючих, що перешкоджало об'єднанню українців. На чолі греко-католиків, після смерті першого голови цієї церкви Михайла Рогози, на початку XVII ст. став митрополит Іпатій Потій. Освічена і багата людина, він намагався довести, що українська церква завжди була католицькою, а Берестейська унія 1596 р. тільки узаконила це. Резиденцією митрополита було Вільно, оскільки православні козаки не пускали його до Києва. За наступного митрополита – Йосифа Рутського церква пережила ряд реформ: було посилено дисципліну серед духовенства, відкрито семінарії для його підготовки, закріплено богослужіння церковнослов’янською мовою з використанням народної української лексики. Однак боротьба між українцями – уніатами та православними – не скінчалася, «Русь нищила Русь». Спроби об'єднати дві церкви шляхом утворення Київського патріархату, започатковані Й. Рутським і М. Смотрицьким не увінчалися успіхом. За виданими польським королем Владіславом IV «Пунктами заспокоєння обивателів грецької віри» (1632 р.) було узаконено існування двох митрополитів – греко-католицького і православного, яким став архімандрит Києво-Печерської лаври П. Могила.